Гід по Поділлю для (не) велосипедистів

У нас було два велосипеди, чотирикілограмова тримісна палатка, два зимових спальники по 1.7 кг, надувні каремати, купа субліматів та їжі, пальник, балон газу, літній, осінній, зимовий одяг, дощовики, павербанки, ноутбук, кабелі, зарядні пристрої, ремонтні набори: по дві запасні камери, два насоси, набори латок, ключі...

Не те, щоб це був необхідний запас для поїздки, але коли починаєш їхати у велотур, стає важко зупинитися. Єдине, що у мене викликало тривогу — це дощ. Ніщо у світі не буває безпораднішим, безвідповідальнішим і порочнішим, ніж велотуристи під дощем.

Я знав, що рано чи пізно ми перейдемо і на це лайно...

Здається, 2020 для більшості людей запамʼятається як рік зірваних планів та поїздок.

Закриті кордони серйозно вплинули на подорожі, тож коли я глянув у календар і побачив, що востаннє у тижневій відпустці я був більше року тому, то зрозумів, що з цим треба щось робити, незважаючи на те, що мені закритий і омріяний Париж, і Фінляндія, та й взагалі майже всі країни світу (за незначними винятками, які мене мало цікавили у туристичних цілях).

Чимало друзів знає, що у липні я все ж вирішив купити велосипед і досить швидко мене зацікавили відносно довгі поїздки (70 км+). Спершу я катався у межах області, потім — замахнувся на серйознішу поїздку (у районі Канева). Тож логічно напрошувалася ідея: а не рванути б мені у відпустку кудись на велосипедах?

Водночас виникла пропозиція подивитися на Поділля, зокрема на дещо загадкові «товтри». Я цю місцину більш-менш знав, оскільки народився у Чорткові, чого не скажеш про ту особу, з якою у нас чудом збіглись відпустки 😁

Планування одразу розкрило все багатство потенційних маршрутів. Ідея була проста: підʼїхати до якогось обласного центру поїздом, а потім тиждень кататися між пейзажами та цікавими містами по 50-80 км в день.

Спершу вирішили, що на Інтерсіті+ ми доїдемо до Тернополя, а там поїдемо на південь до Заліщиків. Але в останній момент місто занесли у червону зону, тож ми не змогли придбати потрібні квитки. Халепа. Врешті вирішили починати нашу подорож з Хмельницького.

Я, Сова і тур по Скандинавії

Польща, Швеція, Норвегія, Данія... Cкільки вражень за 11 днів підряд я ще не отримував!
Багато чого забудеться вже за місяць, а то й за тиждень, тому цей запис роблю частково для тих, кого цікавить Скандинавія, частково собі, щоб згадати якісь деталі згодом.
У нас з Марією роки два була мрія відпочити якось незвично, зокрема, побачити Норвегію.
Найбільш дружелюбним для звичайних туристів вважається літній період (зима і осінь можуть зіпсувати всі враження негодою), тому ми обрали для поїздки кінець липня-початок серпня.

Можно ли заряжать обычные устройства быстрой зарядкой DASH OnePlus?

Скорее всего, вы ищите информацию о том, можно ли заряжать обычный телефон зарядкой типа Dash OnePlus Charger. Без лишних слов описываю то, что я нашел путем гугления и из личного опыта.

Главное правило должно быть следующим: у зарядки и устройства всегда должен совпадать вольтаж. Например, у большинства зарядок и телефонов вольтаж 5.1V, если этот параметр совпадает — в 99% случаев все будет нормально. Зарядка Dash имеет тот же вольтаж, но если распознает устройство OnePlus, выдает на него 4A напряжения, в итоге получается 20 Вт мощности. Если зарядка увидит неизвестное устройство — телефон или, в моем случае, Amazon Kindle, она будет выдавать 1A (соответственно, 5 Вт). То есть, возможность быстрой зарядки будет не использована. Спалить в таких условиях устройство будет практически невозможно (если нет каких-то повреждений зарядки или устройства).

На счет других быстрых зарядок — обычно ситуация та же. Я встречал информацию, что некоторые зарядки могут выдавать именно 10 вольт, а некоторые ноутбуки - вплоть до 18V. Тут уже нужно смотреть внимательнее. Если указано, что зарядка не имеет режима заряда 5V —лучше не рисковать, более высокий вольтаж до добра не доведет.

Я не могу вам гарантировать, что все будет на 100% в порядке. Я описал свой опыт — при заряде бюджетного телефона Lenovo 2015 года зарядкой Dash OnePlus и при заряде Kindle — ничего не случилось, все происходит нормально, перегрева устройства или зарядки выше нормы не замечено.

Заметка была написана, так как не мог найти эту информацию в одном месте и долго сомневался, можно ли заряжать другие устройства этой зарядкой или нет.

Я — Aghiazma

Початок

Десь наприкінці 2013 – на початку 2014 року:

— А ти бачив, що за проект у Черепанова? — запитав мене Сергій Іванов, мій друг та колега у гурті Mirratal.

— Ні, а що там? — відповідаю я. Ми часто любимо поговорити про різні дивні проекти та попліткувати. Куди ж без цього.

— Та якась муть. Типу гурт — адепти якогось культу, вокалістка священник цієї секти, створили навколо цього готичний імідж. Щось дуже дивне і занадто пафосне.
— А, тьфу ти. Ну успіхів їм.

Организация playback на сцене: мой опыт (Ableton Live)

Довольно часто на форумах музыкантов встречается вопрос «как же нам организовать проигрывание фонограмм некоторых инструментов вживую (так называемые "плэйбеки")?».
Оставим в стороне фактор «зачем это делать?» и типичные возгласы «А-А-А!!! Это фанера! Вы обманываете ваших слушателей, вам нельзя выступать на сцене!!!». Одно дело, когда музыканты пытаются играть "под плюс" (создавать видимость игры на инструменте в то время, как звучит фонограмма), особенно, когда «под плюс» идет вокал, а певец только открывает рот. Другое дело, когда плэйбеки необходимы, например, в случае отсутствия одного из музыкантов (чаще всего — клавишника и реже ударника), для электронных спецэффектов или если затраты на воспроизведение необходимого звука необоснованно большие (к примеру, для воспроизведения звучания симфонического оркестра или большого хора).
Для второй задачи существуют разные способы: бюджетные и дорогие, сложные в реализации или попроще, довольно универсальные, которые идеально подойдут только для больших групп, или для «one-man band» (групп из одного человека).
Рассмотрим кратко те варианты, которые большинству музыкантов могут показаться известными и очевидными, а в другой части статьи обсудим программу Ableton Live, которую я  использую уже не один год и рекомендую всем, кому важен компромисс между стабильностью и ценой.

2016: як встигнути все і нічого...

Ось і мій традиційний звіт за рік, що пройшов.
Як завжди, моє життя можна описати як "музика та програмування", і у цьому році було і того, і іншого — більше, ніж можна уявити.
Почнемо з ...

Музика

У мене було і залишається два гурти, у яких я беру участь. Обидва гурти розвиваються по-різному. Aghiazma зайнялась активним підкоренням концертних сцен та фестивалів України, Mirratal зосередився не на кількості виступів, а на їх якості, на студійній роботі і розвитку майстерності музикантів та зіграності (її ніколи багато не буває).

У Mirratal ми зосередились на новому матеріалі та записі альбому. Спершу ми планували випустити альбом ще в грудні 2016 (а як тільки випустили міні-альбом Rising Sun - була надія, що ми це зробимо ще до літа 2016-го), та чортовий перфекціонізм відтягує терміни. Хочеться зробити все на висоті, і наступив період, коли стало зрозуміло, що спішити тут ніяк не можна. Як мінімум, у 2016 були записані всі партії ударних, басу і гітари, частково - клавішні та почали записувати вокал...

Поки що ми випустили відео на пісню No Ways, яка є переробленою версією нашої пісні "Лети, Біжи, Мрій". Ця пісня походить з репертуару гурту Явище, але якось вона нам і надалі залишається актуальною, тому після переаранжування ми випустили нову версію з англомовним текстом:

Про сам альбом: у ньому буде 10 треків, з них один бонусний, інструментальний. Загалом тривалість буде біля 50 хвилин. Стилістика... Щось посередині між symphonic metal, трішки power і зовсім різних стилів, у яких важко розібратися. Але звучить органічно, і сподіваюсь, знайде свого слухача.

Концертів було не так і багато, серед яких зосередимо увагу на: виступ 10 квітня в клубі Атлас на презентації альбому Sunrise; 25 вересня в Monteray на презентації Aftermoon і на фестивалі Daily Metal Fest у Львові в грудні. Загалом ми відіграли 9 концертів, з яких три у інших містах поза Києвом.

Пропоную до вашої уваги три відео з концерту в Atlas, де ми, НАРЕШТІ, зробили професійну відеозйомку:

Aghiazma випустила треки Syntethic Sun та Rape My Soul, а на пісню Zombie Dogs записали класний кліп:

Концертів було просто до біса і в різних містах. Весною був цікавий тур з трьох міст, який мені добре показав сильні і слабкі сторони таких авантюр. Ну що ж, досвід був дуже цінним, зробив висновки, як робити треба і як НЕ треба... З приємних подій відзначу виступ на фестивалі Республіка на головній сцені, виступи на Global Battle of the Bands у фіналі українського відбору, а також на Best Ukrainian Metal Act на одній сцені з крутими гуртами. Загалом же було 18 концертів (сама Агіазма відіграла на один чи два концерти більше через мої накладки, але про це нижче).

Lords of the Sound
Окрема сторінка, яка прикрасила мою біографію: була реалізована мрія пограти в симфонічному оркестрі, хай і невеличкому. Чисто по випадковості я зустрівся з одним з диригентів оркестру - Віталієм Фізером, з яким я був знайомий по школі, де навчався. Розговорилися, виявилось, що їм якраз потрібен клавішник в оркестр. Сказано - зроблено! Загалом я відіграв 12 концертів і, по суті, три концертні програми - Gamer Symphony (по музиці з ігор), Кінохіти та програму каверів Rammstein з оркестром. Це був неймовірний досвід для мене: гра по диригенту (це не так просто, коли звик "будувати звук" під ударника); гра по нотам, які іноді ти бачиш чи не вперше перед собою за день до концерту; і такий великий колектив музикантів!

Я отримав багато позитивних вражень, хай і не затримався у оркестрі надовго. Я побачив, що таке хороша організація концертів та, головне, побутового райдеру. Побачив, що таке оплата за музику (бо в рок-гуртах моїх з цим все дуже печально). Проте, я зрозумів, що це трішки не те, що мені потрібно (як мінімум, виникали великі накладки з джерелом основного прибутку, а поки що оркестр мені не міг приносити достатньо доходу, щоб грати лише у ньому), хоч музика мені і дуже подобалась. Тому пограв, пограв - і досить :-)

Книги

У цьому році прочитано "всього" 34 книги. Я став їздити набагато менше в електричках, а саме у них я читав позаминулого року чи не найбільше (у 2015-му — 80 книжок). Я підписався на цікавий флешмоб, тому крім запланованого прочитав 15 книг, які мені порадили інші користувачі сайту livelib.ru. Щось мені сподобалось, щось ні... У цьому році "відкриттів" було набагато менше, відзначу лише, напевно, Аберкромбі і його трилогію "Перший закон". Жанр можна назвати як "темне фентезі", раптом комусь сподобається :-)

Нарешті, взявся за Відьмака Сапковського :-)

Дрібні факти

1) Нарешті, відпочив на морі у Коблево (давно я ніде не відпочивав)

2) Цілий рік все чудово у стосунках

3) Купив хороший ноутбук, але через високу зайнятість майже немає часу в нього гратися - ось що таке насичена робота

4) Відвідав контактний зоопарк, де погладив шиншилок, єнотиків і сов

5) Здав два іспити по аспірантурі

6) Жив протягом року на трьох квартирах у Києві (Лісова, на Палаці України, на Оболоні)

7) Їв одночасно Снікерс і Твікс, щоб перевірити - не буду гальмувати, чи зроблю паузу

8) Був у Одесі 5 разів!..

9) Полюбив сов :-)

Плани на 2017

1) ВИПУСК АЛЬБОМУ, ВИПУСК АЛЬБОМУ, ВИПУСК АЛЬБОМУ!!!!!!!

2) Aghiazma на відборі Євробачення. Цікаво подивитися, що з цього вийде

3) Приємні подорожі і емоції від хороших людей

4) Книжковий флешмоб з 10 книг

2015: як це було (звіт)

Мало не традиційним для мене стало підбивати підсумки року — чудово допомагає переглянути продуктивність; що встиг зробити, що не встиг; як сильно розходяться мої плани та мрії з реаліями. До речі, дуже рекомендую схожий підхід для всіх ;-)
І традиційно ділити будемо все на декілька категорій.

Черговий звичайний день...

Ох, ну й деньок в мене був 17 травня...
Розкажу про цей день і про те, що зі мною сталося.

5 квітня. Mirratal + Aghiazma, або як можна бути в двох місцях одночасно

Зазвичай я дуже лінивий і рідко займаюся описом вражень від концертів, хоча кожен з них є своєрідною особливою подією. Пропустити день, в якому я виступив одразу в двох клубах у двох групах, я просто не міг. Одразу попереджаю - тут не буде об’єктивної рецензії чи критики. Тут не буде ніякого аналітичного матеріалу. Я просто опишу свій день, свої враження, опишу якісь прикольні сценки, поясню, як виглядає підготовка до концерту для мене, які проблеми при цьому виникають. Формат особистого щоденника мені це дозволяє зробити. Тому одразу - не подобається, для виходу натисніть Ctrl+W.

Мої інструменти на сцені (історична екскурсія по музичному зоопарку)

Для багатьох музикантів завжди актуальною є проблема вибору інструментарію, який буде використовуватися на сцені. Кожен підходить до цього питання по-своєму - в когось є один-два улюблені інструменти, в когось - цілий зоопарк пристроїв на кожну пісню, а для когось це питання взагалі не принципове - вони просто не задумуються про такі проблеми.

Від нічого робити (це ж наче мій особистий блог) вирішив розглянути історію того, які інструменти я використовував на концертах. В кінці я розгляну актуальну на даний момент архітектуру. Певно, людям з немузичною освітою це буде нецікаво, але обіцяю, буде багато картинок! ;-)

Ще один джем (06.07.2013), невеликі враження + опис виступу Mirratal

Все ж вирішив хоча б якось написати враження від концерту, який відбувся 6 липня 2013 року. Джем в клубі Барви для мене був вже одинадцятим, тому навіть не віриться, що я на це витратив скільки я часу.
Одразу попереджаю, пишу "від першого лиця", тому суб'єктивізму буде немало і на повноцінну рецензію не тягне.

Jam, Барви, 2.03.2013

Доброго дня!
Розповім враження від концерту Tribute Jam, який відбувся в клубі Барви (Київ).
Концерти схожого напрямку проводяться вже далеко не перший раз - був період, коли вони проводилися чи не кожен місяць, а то й частіше, з часом інтенсивність їх проведення дещо спала. Київські джеми вже традиційно поділяються на два блоки - чиста імпровізація та виконання пісень відомих рок-гуртів, при цьому нерідко одне плавно переходить в інше і навпаки ;-)
NB. Подальші події відображаються від мого лиця і будуть суб'єктивними, тому вибачайте, якщо будуть неточності. Прошу розуміти про особливості формату публічного щоденника. Це мої особисті думки і враження, а не офіційна рецензія на концерт.

Mirratal. Нова історія. Запис синглу Behind The Glass.

Доброго дня!
По гарячих слідах вирішив написати невелику пам'ятку про те, як ми записували пісню на студії.
Отож, дійові особи:
1) Гурт, який називається Mirratal.
2) Його учасники, а саме - Рошенець Ігор (вокал та бас-гітара), Данило Борисов (гітара), Павленко Андрій (клавіші), Сергій Іванов (ударна установка).
3) Хороша людина, яка допомогла з організацією запису та яка являється менеджером гурту - Калініченко Ольга.
4) Студія White (http://white-studio.com.ua)

"Рецепт катастрофи" (репост з вконтакті)

В цій нотатці я розповім про ті гурти і альбоми, які я слухав/слухаю, що мене вразило, що мене зробило таким, яким я є в музичному плані. Моя думка про музику суб'єктивна, і ні в якому випадку не є істиною, ваша думка може бути повністю протилежною, і це нормально, оскільки музика ніколи не має абсолютно вірного трактування.

NB. Я не розглядаю класичну музику, хоча про це теж можна багато чого розповісти. Можливо, це тема для зовсім іншої розмови.

Запис "кліпу" з Артемом Байроном

Розповім невелику історію про те, як записувалися перші PR-ролики для розкрутки Артема Байрона і нашого гурту (який ще не має остаточної назви, наскільки я зрозумів).
Почалася історія з того, що мені подзвонив Серж і сказав, що є легка робота - треба просто знятися в кліпі для якогось хлопця. Ну в мене спочатку не вийшло прийти на запис, хоча я про це шкодував. Але зрештою виявилося, що це не було терміново, і запис мав відбутися іншого числа, тому ми прийшли на зустріч з молодою зіркою десь через тиждень-два:) Виявилося, що Артему потрібна група для виступів (ось як!) і він шукає музикантів. Дещо подумавши, я, Сергій, Даня і Вова вирішили в цьому взяти участь, хоча я до цього відносився скептично.
Відбулося декілька репетицій, в результаті ми мали виступати 16 грудня з цим проектом  в Луганську, де нам мали б непогано заплатити. Правда у зв'язку з невиконанням технічного райдеру ми туди не поїхали, хоча вже купили квитки, які прийшлося здавати.
Вова через занятість (а точніше через те, що він слоупок і лінива скотиняка, гг) пішов з групи, тому ми були втрьох+вокаліст (на пошуки басиста не було часу, по великому рахунку).
Десь на три тижні Артем пропав, але потім після дзвінка Сергія, виявилося, що він все ж збирається відзняти декілька роликів (самих простеньких).
Отож, натянув я на себе свій балахон Nightwish (на якому мене часто можна побачити на зимових концертах), взяв M50 на плечі, і в дорогу. Приїхали ми на Героїв Дніпра (що знаходиться на околиці Києва, і доволі далеко від мого дому), і хвилин 15 йшли в школу, де ми вперше зустрічалися з Артемом (там знаходиться студія, на якій він пишеться). Виявилося, що треба витягнути апаратуру (пульт, підсилювач, колонки) на дах цієї школи, і там просто подурачитися. Про те, як хлопці плювалися, витягуючи доволі важку колонку на дах через залізну драбину - окрема розмова. Але все було б занадто просто, аби не виявилося, що потрібно не просто махати головою під фанеру, але РЕАЛЬНО грати музику... Була 4 година, і почало темніти, часу мало. В зв'язку з тим, що ударки не було, я швидко почав шукати потрібний риф для драм-треку, підібрав перше краще, і ми почали запис. Руки одразу почали замерзати, трішки допомогло дві чарки коньяку, хоча алкоголь я не дуже люблю. Грати було важко. Ще за спиною в мене мали запускати феєрверк, який, крім того, не хотів підпалюватися. З кожною хвилиною ставало все темніше і темніше, руки сильно змерзли. Додатково я боявся, щоб той феєрверк не полетів мені в спину або не підпалив мені волосся:) Нарешті якось записалися, і я, нічого не розуміючи від того, що сильно змерз, по-швидше сховався в школу, де ми відігрівалися чаєм та коньяком.
Та це ще не все. Одразу після цього ми поїхали на репетиційну базу на Берестейській, де ми мали записати все те саме ще раз, але на репетиційній базі. Хочу сказати, що все виглядає саме так, як я і описую - я нічого не розумів, не знав ні концепції відео, ні те, що від нас потрібно, я просто грав і намагався не лажати.
До нас прийшов на репетицію басист Юра, і можливо ми з ним будемо працювати і надалі. Він швидко зорієнтувався, і зіграв по акордах пісню, яку ніколи не чув.
Прийшов Артем з оператором. Він співав, ми грали (слава Богу, що не на холоді). Заодно швидко пройшли ще і деякі інші пісні з новим басистом, який швидко підхоплював те, що потрібно, тому роблем не було ніяких.

Що буде далі? Десь через тиждень-два викладуть ці відео, ми подивимося, що вони собою являють, надіюся, не прийдеться червоніти:)

Муки вибору синтезаторів (частковий репост з ЖЖ+історія третя)

Історія перша (перший синтезатор) 

Першим моїм синтезатором, яким я користувався (і користуюся до цього часу) - це Yamaha PSR-2100. По суті, машина хороша, звучить, до речі, непогано, як для PSR. Але важить він багато - дуже і дуже важко носити між репетиціями (10 кг ваги). 

Те, що подобається в інструменті: хороше звучання; дуже зручна і продумана система запам'ятовування налаштувань (register memory), великий екран. 

Мінуси: велика вага, наявність непотрібних для мене функцій автоакомпанементу (раз у раз постійно включається під час увімкнення інструменту, іноді дуже сильно дратує). 

Тим часом я почав шукати альтернативи. У підсумку я купив б/в синтезатор DGX-220 за 2000 грн. 

Інструмент досить таки хороший, але правда він був залитий кавою або вином, тому коли почався опалювальний сезон, не дивлячись на те, що я його чистив, сироп почав перетворюватися на камінь, і вся механіка почала блокуватися, клавіші залипати, і грати на ньому було неможливо. Люди купують і продають старі інструменти, і це нормально, але для себе зробив висновок - ніяких б/в. Але, на жаль, я порушив пізніше це правило... 

Згодом, послухавши інструмент на хорошій апаратурі, мене він мене більше не привертав в плані звуку, тому продав його майже за ціною чохла, і забув його як поганий день. 

Отже, плюси DGX-220 (майже той же DGX-230): 8 кг вага - зручно для перенесень (здається різниця між 8 кг і 10 кг невелика, та все ж достатня); велика клавіатура 76 клавіш - на ньому деякий час навіть займався і вчив сонату Гайдна і Баха (правда для деяких творів Шопена клавіш все одно не вистачало, але інструмент не з молоточковою механікою, тому для піаністів не підходить); хоч якийсь register memory - було запам'ятовування 2 інструментів і 8 банків + окрема кнопка для фортепіано.

Мінусів набагато більше: звучання все ж мене не задовольняло, особливо струнні інструменти. Фортепіано і клавесин звучали більш-менш, але на рівні бюджетних PSR. Колонки більше заважали, ніж допомагали. Якщо не помиляюся - не було стереовиходу, але це дрібниця; дуже широкий, і коли несеш - завжди чіплявся чохол про землю, що інструменту віку не додавало; в транспорті були певні проблеми. 

Історія друга (проклятий інструмент) 

Отже, після продажу DGX-220 я залишився без особистого інструменту, хоча залишався все той же PSR-2100. 

Не пам'ятаю коли, але запримітив інструмент KORG X50. Сходив кілька разів в магазин, послухав, і в порівнянні з PSR-ним звуком зрозумів, що звучить він відмінно, і забажав його:) 

Але коштував він недешево (близько 7500 грн), тому збір грошей на нього проходив довго.

В кінці кінців було близько 5000 грн, і тут в інтернеті з'явилася заявка про продаж інструменту за 5000 грн. Інструментом майже не користувалися, і був він у непоганому стані. На жаль, я його не мав можливості послухати, і це була моя помилка.

Зустрілися ми ж продавцем десь посеред вулиці, і це була ще одна помилка. Коли ж я його включив, виявилося, що проявилася проблема з колесом pitch bend. Частину суми нам повернули на ремонт, хоча я хотів віддати цей інструмент назад. І краще б віддав.

Як не парадоксально, на інструменті я ніколи і не грав на концертах - в Буську 10 липня 2011 року просто не було зайвого di-box для підключення другого інструменту, а так як я просто не встиг в ньому розібратися (бо його поремонтували буквально 7 липня), то відіграв концерт на першому синтезаторі.

Коли я приїхав, мені чомусь було зовсім неприємно на ньому грати, в мене був постійно зіпсований настрій, якась пригніченість... Я не знаю, як це пояснити, але інструмент мені не подобався, і він, неначе живий, мені відповідав в цій антипатії.

Через те, що версія прошивки була 1.0.0, а функція швидкого виклику інструментів була лише в версії 1.0.1, я вирішив його перепрошити. Але коли я його перепрошив на останню версію 1.0.5, розпочалися великі проблеми - синтезатор глючив кожні 5-10 хвилин, просто зависаючи. Я розпочав писати в підтримку KORG, звідти мене направили в сервісний центр, а центр заявив, що не знають, що це, прошивками не займаються, тому єдиний варіант - це заміна материнської плати за 340$ (половина ціни інструменту, %^&%^&!!!). Раптом виявилося, що прошивка 1.0.1, яку я знайшов мало не на німецькому сайті, глючила набагато менше. Дивлячись на проблему зараз, я думаю, що проблема була не в прошивці, і можливо, я просто не помічав її раніше. Проблема могла бути як в блоці живлення, так і в схожій проблемі синтезатора M50 (дивитися korgforums.com), але було вирішено продати цей проклятий інструмент.

Ціну ми поставили 4800 грн, продали за 4500, і по суті, крім двох місяців часу, нічого не виграли і не програли (не забувайте, частину суми нам повернули на ремонт pitch).

Я хочу вибачитися перед тим невідомим покупцем цього інструменту. Але все ж ми попереджали про цей дефект, і продали інструмент по значно зниженій ціні. Тому совість свою вважаю чистою.

Плюси інструменту KORG X50: низька вага, зручний в транспортуванні, хороший звук, великі можливості його змін.

Мінуси X50: відсутність register memory, favorites 10 штук для нашої музики не вистачало; відсутність вільних місць для користувацьких програм і комбінацій - хочеш створити свій звук, або змінити його? Перетри існуючий! Це мені не подобалося. Крім того, не вірте, що джойстик зручний - хотілося відірвати руки тим, хто його придумав!!! Крім того, маленький екран дуже незручний і сильно заважає, пізніше я це добре зрозумів.

Взагалі, інструмент хороший для своєї ціни, і можливо, комусь підійшов би, але не для мене.

Історія третя, і поки що остання.

Позбувшись X50, проблема вибору інструменту залишилася. Тоді я сів і почав думати "а що мені власне потрібно в інструменті?". Дійшов до висновку, що самий важливий функціонал повинен бути таким: можливість розподілу/поєднання звуків по клавіатурі; можливість зручного, а в ідеалі швидкого переключення між інструментами; вільні слоти для запису "комбінацій". Бажано було б: секвенсор, невелика вага.

Пошук розпочався з читання musicforums.ru. Там було знайдено велику кількість синтезаторів, хоча, що саме парадоксальне, майже всі користувачі сварять всі інструменти, тому якщо сильно довіряти цим талановитим "диванним теоретикам", то в результаті можна і взагалі ніколи синтезатора не купити, а використовувати живий клавесин, фортепіано, орган Хаммонда, челесту, струнний камерний оркестр і в додачу 8 хористів;).

Давайте детальніше зупинимося на тому, які синтезатори я розглядав. Опишу суб'єктивно (зверніть увагу на це слово, мої слова не є істиною в останній інстанції) ті інструменти, які я міг придбати.

Думаю, для історії буде цікаво назвати те, як ціль допомагає подолати перешкоди. Я міг розраховувати на інструмент на суму близько 7 тисяч, хоча в надії орієнтувався і на дорожчі "іграшки".

Перші чотири кандидати: Yamaha MM6, Roland Juno-Di, Korg X50, Korg PS60, Kurzweil SP4-7.

З першим інструментом я був знайомий і раніше, оскільки він був у студії в Сумах, де ми записували наш перший міні-альбом "Шлях". З того, що можу сказати про нього - не дивлячись на непогані враження від інструменту, багато хто каже, що фраза "звуки від MOTIF" - не більше, чим голосна реклама, а в середині це по суті той самий PSR з його відвертим іграшковим звучанням. Крім того по спогадах, мені не дуже сподобалася його жорстка клавіатура, вона не давала ті відчуття від гри, які хотілось би отримати. Додатково спрацювало те, що за 3 місяці я так і не зумів знайти інструмент в жодному музичному магазині, тому інструмент вирішив не купувати.

Roland Juno-Di, на відміну від жорсткої критики на форумах, мені сподобався непоганим звуком, та все ж якість збірки, щілини між клавіатурою, обмежені можливості налаштування, відштовхнули від його покупки. Хоча, будучи чесним, десь місяці три я кидався з крайності в крайність, і за один день міг дзвонити Сержу "все, я скоро беру Джуну-Ді", а вечором "все, беру Корг", а зранку "я все ж подумав, що візьму...", чим немало всім набридав, а в першу чергу собі самому:)

Так, я не помилився, іноді виникала думка, щоб знову придбати Korg X50, та на цей раз новий, проте попередній негативний досвід відбив бажання наступити на ті самі граблі.

Іноді виникали думки щодо придбання дещо дорожчих Korg TR61 і Triton LE, поки не зрозумів, що це той самий X50, просто з додатковим функціоналом, відсутністю вільної пам'яті для комбінацій і функції швидкого виклику хоча б 50 інструментів. І те, що від назви Triton - там лише назва, я лише впевнився в правилі номер один при покупці речей: ніколи не ведіться на назву, слухайте, дивіться, і думайте своєю головою, а не головою маркетологів!

Korg PS60 цікавий інструмент, та здавалося, що комбінацій не вистачить, яких тільки 20. Ну не дійшло до його покупки, хоча навіть зараз я іноді думаю його купити як другий синтезатор. Крім того, весь цей багатий функціонал по швидкому налаштуванню хоч і цікавий, але краще б було 100 комбінацій для швидкого вибору.

Kurzweil SP4-7 я знову ж таки слухав, але насправді виявився не таким ідеальним Курцом, як їх люблять вихваляти на форумах. 128 звукових програм, здавалося б, було занадто мало, хотілося більше інструментів, тому я його і не вибрав. Ну і спрацювало те, що він немало важить.

Я зрозумів одне: в даній ціновій категорії нових інструментів мені ніщо не підходить.

Тому я став дивитися другу категорію - інструменти за 12000 грн (ставки ростуть!).

Серед них я зосередив увагу на: Roland Juno-Gi, Kurzweil PC3LE6, Yamaha MOX6, Korg M50.

Перший мені не те щоб не подобався, але все одно, чомусь не було довіри до бренду Роланда.

Курцвайл я теж слухав, але його значна вага стала перешкодою - не дуже хотів тягати на концерти та репетиції, ну занадто багато. Крім того, звучання не так вразило, як хотілося. Тут спрацювало те, що багато хто вважає, що Kurzweil - самі найкращі синтезатори, але в мене не склалася така думка, можливо, з часом я до цього прийду, але не зараз.

Yamaha MOX6 я не встиг побачити на ринку - їх просто не було на час вибору. Послухавши MO6, зрозумів, що це трішки не те, що мені потрібно. Наче і все є, наче і звучить, але ні, не те...

Нарешті, я постійно приглядався до Korg M50. Інструмент мені подобався всім - сенсорний екран, маса настройок, які були знайомі ще з X50, але зі зручнішим інтерфейсом, приємна вага. Єдине, що сильно відлякувало - це неодноразові повідомлення про заводський дефект інструментів, а єдине, що відверто бісило у всіх Коргах - зникнення звуку при переключенні комбінацій. Це викликало неодноразові сумніви, але все одно він мені подобався більше всього. Причиною симпатії можна назвати "жирне звучання" - в нього така повнота звуку, яку не давав жоден інший інструмент в заводських налаштуваннях. Крім того, мені подобається простий і в той же час багатий функціонал настройки. Приємно звучать струнні, які звучать практично як живий оркестр, що нагадує струнні в альбомах Nightwish.

Отож, я все більше схилявся до M50, не дивлячись на повідомлення про дефекти.

І ось, була анонсована акція в Музторзі - 10% знижки, проте не вистачало близько 1000-2000 грн (батьки також немало допомогли фінансово, за що їм земний уклін), в той же час в магазині не було 61-клавішного інструменту, а тільки на 73, який був на 2 тисячі дорожчий. Один з продавців сказав, що допоможе придбати інструмент зі знижкою після акції, за що йому велике спасибі, проте, батько взяв незначний кредит, частину позичили в друзів, і вирішили придбати інструмент на 73 клавіші.

Сталося це 29 вересня 2011 року, коли в мене з'явився інструмент.

Приїхали додому, я на ньому тривалий час грав, при цьому міг просто слухати лише один звук, його чудові переливи. Звук церковного органу вражав своєю реалістичністю - граючи Токату ре-мінор Баха я уявляв, як сижу за справжнім органом, і відчував під своїми пальцями могутність звучання цього фантастичного інструменту.

Мене завжди вражало відчуття, коли ти неначе тримаєш в руках могутній симфонічний семпл, в якому чуєш все - струнні, мідні та дерев'яні духові, і відчуваєш під час гри так велично... В такі моменти розумієш те, що відчувають диригенти, коли виконують епічні твори Бетховена, Малера чи Шостаковича. В руках така сила, могутність, що ти ні про що не думаєш, крім того, яке прекрасне звучання можуть створювати цей шматок заліза та пластмаси...

На даний час інструмент стоїть у басиста дома, оскільки після "прем'єри" інструменту 12 жовтня я по дурості вирішив його залишити там, бо подумав, що швидко зроблю чехол. По закону підлості чехол я виготовляю до цього часу, і з нетерпінням чекаю можливості привезти інструмент додому і досконало вивчити кожну кнопочку і кожне меню, оскільки зараз я знаю лише в кращому випадку 10% його функціональних можливостей.

Отож, через мої думки пройшло багато синтезаторів, а ще більше пройде в майбутньому.

Щодо інструменту я зрозумів одне - мрії збуваються, якщо в них сильно вірити і прагнути, якими б вони складними не були. Головне ставити ціль і рухатися до неї. І все владнається!

Два дні, дві ночі

Вирішив спробувати новий блог, оскільки ЖЖ хоч і популярний, але не достатньо гнучкий і сильно глючить. Крім того на кожному кроці просить гроші, а це мене задовбує.

Про одну з подій я давним давно збирався написати, та все руки до того не доходили.

Це - подорож мого гурту "Явище" в місто Донецьк, де ми дали концерт 6 жовтня 2011 року, та на наступний день - виступ на змаганні Global Battle of the Bands, де ми... Але давайте по черзі.