Про одну з подій я давним давно збирався написати, та все руки до того не доходили.
Це - подорож мого гурту "Явище" в місто Донецьк, де ми дали концерт 6 жовтня 2011 року, та на наступний день - виступ на змаганні Global Battle of the Bands, де ми... Але давайте по черзі.
Про виїздний концерт розмова йшла давно, такий навіть був в нашому арсеналі (м. Буськ, Львівська область 10 липня), про нього я писав в ЖЖ, можливо, я пізніше перенесу записи звідти сюди. А може і не перенесу:)
Також планувався концерт в Москві (хоча досі загадка, хто б там нас слухав), але через фінансову сторону питання це так і не вдалося вирішити.
Зібравшись з силами і грошима, ми вирішили виступити на звичайному концерті в клубі Детройт в місті Донецьк, де до цього грало багато класних українських та російських гуртів. Відчуття того, що до тебе тут були ті, хто вже чогось досягнули, і це не клуб "Ленін" - вже щось означало і віддавало особливою святковістю.
Отож, Київ, вокзал, 5 жовтня 2011 року.
Як завжди, я приперся зарання, тому прийшлося чекати ще з годину решту.
Без пригод сіли в поїзд. На жаль, їхали всі на верхніх полицях. Трішки читав книжку "Хроніки Нарнії: Лев, Чаклунка та Платяна шафа" - взагалі не вразило, думав, буде цікавіше, та і по обсягу вона виявилася дуже коротка, тому швидко дочитав, а ще й як на зло інтернет закінчився... Робити було нічого, поїли, ліг спати, всім до побачення:)
Донецьк зустрів нас доволі похмурою погодою та недобудованим вокзалом. Звісно, до ЄВРО-2012 все буде чудово, але неприємно, що в нашій країні все робиться не для людей, а для закордонних гостей, які не бачитимуть реальний рівень життя.
Звісно ж, нас ніхто не зустрів, і ми мали ходити по місту самі, орієнтуючись лише по карті на телефоні. Побродивши трохи біля вокзалу, врешті решт сіли на тролейбус, і поїхали в центр. По дорозі помітили Донбас-арену, зраділи, вирішили повернутися пізніше назад.
Доїхали до центру, зайшли в МакДональдс (ну неначе більше немає що робити, ніж туди ходити). У зв'язку з тим, що ніхто не знав міста, все було спонтанно і доволі багато чого цікавого ми, впевнений, не побачили. Трішки прогулялися по місту, подивилися, сфотографував оперний театр (у Львові і Києві красивішим здався).
Потім вирішили пройтися пішки до стадіону. Це була наша найбільша помилка... Відстань ми, зрозуміло ж, не розрахували, і тягнули залізо, кардан, три гітари, синтезатор, сумки на плечах. Втомилися - не передати! А це тільки ранок!
Решту часу ми просиділи біля стадіону. Розкішні газони, цікаві рослини та зручні лавочки. Говорили про всілякі речі, ну одним словом, займалися нічогонеробінням.
Ось і стадіон, виглядає як літаюча тарілка:
Проходили якусь велику бруднувату річку. Хай пробачать мені жителі Донецька та викладачка географії, яка мені поставила 11 балів, але не знаю, як вона називається.
Коли прийшли, по законам жанру клуб був закритий і люб'язно зустрів нас афішами виступу VIP's:)
Подзвонили до організатора, нас пустили через чорний хід. Дали гримерку, в якій написані автографи великої кількості гуртів, відомих і не дуже. Після концерту і самі розписалися. Майбутнім поколінням, так сказати. Посиділи в ній, я трішки розігрався на синтезаторі (в основному це просто страждання фігньою і гра в чотири руки з Сержем).
Пішли грати в твістер, але це швидко набридло та трішки попахувало гомоеротизмом:)
Врешті решт приїхав звукорежисер, ми швидко відчекалися. Звук хороший, певно один з кращих, які ми чули. Власне грали першими, оскільки конкретно не встигали на потяг, і грати пізніше було просто неможливо.
Народу було не сильно багато, але сприйняли доволі тепло. Грали вперше з генератором диму, не те, щоб в цьому щось особливе, але приємно:)
Спершу слухали сильно уважно, до середини трішки увага зменшилася, і ми скисли, але останні пісні ("Остання війна", "Магічний світ") розшевелили любителів, як і я, похедбендити, і ми з якимось глядачем пускали синхронні гвинтокрили (завжди вважав це слово жахливим). Відірвалися класно, але почали дещо запізнюватися на поїзд. Викликали два таксі, послухав одну пісню наступного гурту, попрощалися зі звукорежисером і адміном, поїхали.
Враження про Донецьк залишилися самі найкращі! Чудове місто, розмови про те, що всі російськомовні не є перебільшенням, але ворожості до мене не проявляли (боялися певно, що в сумках автомати;).
Окреме спасибі звукорежисеру - він майстер своєї справи, працювати було приємно і на сцені дуже добре все чути.
Отож, поїзд. І сюрприз - так як не було пізніх поїздів до Києва, прийшлося їхати до Харкова, щоб потім пересісти на інший поїзд.
Виключилися одразу після того, як перекусили в поїзді і всі одразу лягли спати.
Харків, 5 ранку. 7 жовтня.
Місто зустріло нас дуже гостинно - одразу затримало декілька міліціонерів з автоматами (ненавиджу зброю), попросило показати документи, провели в сторону, завели добру собачку, яка нас мило обнюхала, затрималася біля сумки, в якій була ковбаса, після чого нас відпустили.
Це було вперше в житті, і враження склало доволі негативне.
Дві години просиділи на вокзалі, який можна по великому рахунку назвати бомжатньою.
Новий вокзал, я так зрозумів, будують, чи то цей реконструюватимуть, але те, що там було - це ж повний фейл.
Чекали дві години, до 7 ранку, потім сіли на Східний експрес, де трішки виспалися, я послухав альбом Symphony X, намагався не дивитися "Кавказьку полонянку" та "Івана Васильовича", яку крутили по телевізору в поїзді на, більш ніж впевнений, піратському диску.
Приїхали близько першої години, заїхали до Вови щось перекусили і одразу поїхали на Global Battle of the Bands-2011, другий київський відбір.
Почекалися, грати мали четвертими.
Далі події розверталися так собі, і тому я тривалий час про це не писав, бо це не пахло б адекватністю.
По великому рахунку, це був повний провал. Повний. Підтримати нас прийшло двоє людей, хвилювання та втома дали своє, і виступили ми так собі, перший блін комом, зате в клубі Бінго! До останнього дня в нас були сумніви щодо того, що виконати, крім того, був жорстий ліміт часу 8 хвилин, яким другі фіналісти вечора - гурт "ЧАЙ С МЯСОМ", як ви зрозуміли, грубо знехтували.
Виконали "Останню війну" та "Магічний світ". Зараз думаю, що це було помилкою, але що було, те було. Трохи ми заграли, але в перший же вечір дізналися, що ми не потрапили в першу шістку, навіть не в першу десятку... А зайняли останнє можливе місце - 13, з чим я всіх і вітаю.
Причин можна назвати багато, і всі вони не будуть відповідати правді повністю.
Можливо, зіграли не так, як треба. Можливо, не сподобався репертуар (не треба було їм Останню війну, твір важко зрозуміти одразу). Далася взнаки виснага. Музику не оцінили. В результаті, жоден суддя не віддав жодного балу за нас, при цьому, за цей вечір ми були такі єдині... Близько двох днів була доволі сильна депресія, розчарування. Ті люди непогано нам підрізали крила.
Самі винні, звісно. Та не вважаю, що ми були там самими гіршими. Можливо, треба було дати інші пісні. Трохи зажалися на сцені... А скоріш за все музику просто не зрозуміли, і надали перевагу гранджу, глему і бидлопанку. Звісно, це виправдання слабких, але час покаже, хто був правий, а хто ні.
Зрештою, це не останнє змагання, та ми хоч і мітили в глибині душі хоч на друге місце;), розуміли, що зараз не ті шанси, щоб перемогти.
Ось так і закінчилося два цікавих дні гурту.
Що буде далі - час покаже. Хоча повний крах сильно зіпсував настрій на добрячий тиждень, та сили боротися ще є. А там як вийде.
Дякую за увагу.
Немає коментарів:
Дописати коментар