Історія перша (перший синтезатор)
Першим моїм синтезатором, яким я користувався (і користуюся до цього часу) - це Yamaha PSR-2100. По суті, машина хороша, звучить, до речі, непогано, як для PSR. Але важить він багато - дуже і дуже важко носити між репетиціями (10 кг ваги).
Те, що подобається в інструменті: хороше звучання; дуже зручна і продумана система запам'ятовування налаштувань (register memory), великий екран.
Мінуси: велика вага, наявність непотрібних для мене функцій автоакомпанементу (раз у раз постійно включається під час увімкнення інструменту, іноді дуже сильно дратує).
Тим часом я почав шукати альтернативи. У підсумку я купив б/в синтезатор DGX-220 за 2000 грн.
Інструмент досить таки хороший, але правда він був залитий кавою або вином, тому коли почався опалювальний сезон, не дивлячись на те, що я його чистив, сироп почав перетворюватися на камінь, і вся механіка почала блокуватися, клавіші залипати, і грати на ньому було неможливо. Люди купують і продають старі інструменти, і це нормально, але для себе зробив висновок - ніяких б/в. Але, на жаль, я порушив пізніше це правило...
Згодом, послухавши інструмент на хорошій апаратурі, мене він мене більше не привертав в плані звуку, тому продав його майже за ціною чохла, і забув його як поганий день.
Отже, плюси DGX-220 (майже той же DGX-230): 8 кг вага - зручно для перенесень (здається різниця між 8 кг і 10 кг невелика, та все ж достатня); велика клавіатура 76 клавіш - на ньому деякий час навіть займався і вчив сонату Гайдна і Баха (правда для деяких творів Шопена клавіш все одно не вистачало, але інструмент не з молоточковою механікою, тому для піаністів не підходить); хоч якийсь register memory - було запам'ятовування 2 інструментів і 8 банків + окрема кнопка для фортепіано.
Мінусів набагато більше: звучання все ж мене не задовольняло, особливо струнні інструменти. Фортепіано і клавесин звучали більш-менш, але на рівні бюджетних PSR. Колонки більше заважали, ніж допомагали. Якщо не помиляюся - не було стереовиходу, але це дрібниця; дуже широкий, і коли несеш - завжди чіплявся чохол про землю, що інструменту віку не додавало; в транспорті були певні проблеми.
Історія друга (проклятий інструмент)
Отже, після продажу DGX-220 я залишився без особистого інструменту, хоча залишався все той же PSR-2100.
Не пам'ятаю коли, але запримітив інструмент KORG X50. Сходив кілька разів в магазин, послухав, і в порівнянні з PSR-ним звуком зрозумів, що звучить він відмінно, і забажав його:)
Але коштував він недешево (близько 7500 грн), тому збір грошей на нього проходив довго.
В кінці кінців було близько 5000 грн, і тут в інтернеті з'явилася заявка про продаж інструменту за 5000 грн. Інструментом майже не користувалися, і був він у непоганому стані. На жаль, я його не мав можливості послухати, і це була моя помилка.
Зустрілися ми ж продавцем десь посеред вулиці, і це була ще одна помилка. Коли ж я його включив, виявилося, що проявилася проблема з колесом pitch bend. Частину суми нам повернули на ремонт, хоча я хотів віддати цей інструмент назад. І краще б віддав.
Як не парадоксально, на інструменті я ніколи і не грав на концертах - в Буську 10 липня 2011 року просто не було зайвого di-box для підключення другого інструменту, а так як я просто не встиг в ньому розібратися (бо його поремонтували буквально 7 липня), то відіграв концерт на першому синтезаторі.
Коли я приїхав, мені чомусь було зовсім неприємно на ньому грати, в мене був постійно зіпсований настрій, якась пригніченість... Я не знаю, як це пояснити, але інструмент мені не подобався, і він, неначе живий, мені відповідав в цій антипатії.
Через те, що версія прошивки була 1.0.0, а функція швидкого виклику інструментів була лише в версії 1.0.1, я вирішив його перепрошити. Але коли я його перепрошив на останню версію 1.0.5, розпочалися великі проблеми - синтезатор глючив кожні 5-10 хвилин, просто зависаючи. Я розпочав писати в підтримку KORG, звідти мене направили в сервісний центр, а центр заявив, що не знають, що це, прошивками не займаються, тому єдиний варіант - це заміна материнської плати за 340$ (половина ціни інструменту, %^&%^&!!!). Раптом виявилося, що прошивка 1.0.1, яку я знайшов мало не на німецькому сайті, глючила набагато менше. Дивлячись на проблему зараз, я думаю, що проблема була не в прошивці, і можливо, я просто не помічав її раніше. Проблема могла бути як в блоці живлення, так і в схожій проблемі синтезатора M50 (дивитися korgforums.com), але було вирішено продати цей проклятий інструмент.
Ціну ми поставили 4800 грн, продали за 4500, і по суті, крім двох місяців часу, нічого не виграли і не програли (не забувайте, частину суми нам повернули на ремонт pitch).
Я хочу вибачитися перед тим невідомим покупцем цього інструменту. Але все ж ми попереджали про цей дефект, і продали інструмент по значно зниженій ціні. Тому совість свою вважаю чистою.
Плюси інструменту KORG X50: низька вага, зручний в транспортуванні, хороший звук, великі можливості його змін.
Мінуси X50: відсутність register memory, favorites 10 штук для нашої музики не вистачало; відсутність вільних місць для користувацьких програм і комбінацій - хочеш створити свій звук, або змінити його? Перетри існуючий! Це мені не подобалося. Крім того, не вірте, що джойстик зручний - хотілося відірвати руки тим, хто його придумав!!! Крім того, маленький екран дуже незручний і сильно заважає, пізніше я це добре зрозумів.
Взагалі, інструмент хороший для своєї ціни, і можливо, комусь підійшов би, але не для мене.
Історія третя, і поки що остання.
Позбувшись X50, проблема вибору інструменту залишилася. Тоді я сів і почав думати "а що мені власне потрібно в інструменті?". Дійшов до висновку, що самий важливий функціонал повинен бути таким: можливість розподілу/поєднання звуків по клавіатурі; можливість зручного, а в ідеалі швидкого переключення між інструментами; вільні слоти для запису "комбінацій". Бажано було б: секвенсор, невелика вага.
Пошук розпочався з читання musicforums.ru. Там було знайдено велику кількість синтезаторів, хоча, що саме парадоксальне, майже всі користувачі сварять всі інструменти, тому якщо сильно довіряти цим талановитим "диванним теоретикам", то в результаті можна і взагалі ніколи синтезатора не купити, а використовувати живий клавесин, фортепіано, орган Хаммонда, челесту, струнний камерний оркестр і в додачу 8 хористів;).
Давайте детальніше зупинимося на тому, які синтезатори я розглядав. Опишу суб'єктивно (зверніть увагу на це слово, мої слова не є істиною в останній інстанції) ті інструменти, які я міг придбати.
Думаю, для історії буде цікаво назвати те, як ціль допомагає подолати перешкоди. Я міг розраховувати на інструмент на суму близько 7 тисяч, хоча в надії орієнтувався і на дорожчі "іграшки".
Перші чотири кандидати: Yamaha MM6, Roland Juno-Di, Korg X50, Korg PS60, Kurzweil SP4-7.
З першим інструментом я був знайомий і раніше, оскільки він був у студії в Сумах, де ми записували наш перший міні-альбом "Шлях". З того, що можу сказати про нього - не дивлячись на непогані враження від інструменту, багато хто каже, що фраза "звуки від MOTIF" - не більше, чим голосна реклама, а в середині це по суті той самий PSR з його відвертим іграшковим звучанням. Крім того по спогадах, мені не дуже сподобалася його жорстка клавіатура, вона не давала ті відчуття від гри, які хотілось би отримати. Додатково спрацювало те, що за 3 місяці я так і не зумів знайти інструмент в жодному музичному магазині, тому інструмент вирішив не купувати.
Roland Juno-Di, на відміну від жорсткої критики на форумах, мені сподобався непоганим звуком, та все ж якість збірки, щілини між клавіатурою, обмежені можливості налаштування, відштовхнули від його покупки. Хоча, будучи чесним, десь місяці три я кидався з крайності в крайність, і за один день міг дзвонити Сержу "все, я скоро беру Джуну-Ді", а вечором "все, беру Корг", а зранку "я все ж подумав, що візьму...", чим немало всім набридав, а в першу чергу собі самому:)
Так, я не помилився, іноді виникала думка, щоб знову придбати Korg X50, та на цей раз новий, проте попередній негативний досвід відбив бажання наступити на ті самі граблі.
Іноді виникали думки щодо придбання дещо дорожчих Korg TR61 і Triton LE, поки не зрозумів, що це той самий X50, просто з додатковим функціоналом, відсутністю вільної пам'яті для комбінацій і функції швидкого виклику хоча б 50 інструментів. І те, що від назви Triton - там лише назва, я лише впевнився в правилі номер один при покупці речей: ніколи не ведіться на назву, слухайте, дивіться, і думайте своєю головою, а не головою маркетологів!
Korg PS60 цікавий інструмент, та здавалося, що комбінацій не вистачить, яких тільки 20. Ну не дійшло до його покупки, хоча навіть зараз я іноді думаю його купити як другий синтезатор. Крім того, весь цей багатий функціонал по швидкому налаштуванню хоч і цікавий, але краще б було 100 комбінацій для швидкого вибору.
Kurzweil SP4-7 я знову ж таки слухав, але насправді виявився не таким ідеальним Курцом, як їх люблять вихваляти на форумах. 128 звукових програм, здавалося б, було занадто мало, хотілося більше інструментів, тому я його і не вибрав. Ну і спрацювало те, що він немало важить.
Я зрозумів одне: в даній ціновій категорії нових інструментів мені ніщо не підходить.
Тому я став дивитися другу категорію - інструменти за 12000 грн (ставки ростуть!).
Серед них я зосередив увагу на: Roland Juno-Gi, Kurzweil PC3LE6, Yamaha MOX6, Korg M50.
Перший мені не те щоб не подобався, але все одно, чомусь не було довіри до бренду Роланда.
Курцвайл я теж слухав, але його значна вага стала перешкодою - не дуже хотів тягати на концерти та репетиції, ну занадто багато. Крім того, звучання не так вразило, як хотілося. Тут спрацювало те, що багато хто вважає, що Kurzweil - самі найкращі синтезатори, але в мене не склалася така думка, можливо, з часом я до цього прийду, але не зараз.
Yamaha MOX6 я не встиг побачити на ринку - їх просто не було на час вибору. Послухавши MO6, зрозумів, що це трішки не те, що мені потрібно. Наче і все є, наче і звучить, але ні, не те...
Нарешті, я постійно приглядався до Korg M50. Інструмент мені подобався всім - сенсорний екран, маса настройок, які були знайомі ще з X50, але зі зручнішим інтерфейсом, приємна вага. Єдине, що сильно відлякувало - це неодноразові повідомлення про заводський дефект інструментів, а єдине, що відверто бісило у всіх Коргах - зникнення звуку при переключенні комбінацій. Це викликало неодноразові сумніви, але все одно він мені подобався більше всього. Причиною симпатії можна назвати "жирне звучання" - в нього така повнота звуку, яку не давав жоден інший інструмент в заводських налаштуваннях. Крім того, мені подобається простий і в той же час багатий функціонал настройки. Приємно звучать струнні, які звучать практично як живий оркестр, що нагадує струнні в альбомах Nightwish.
Отож, я все більше схилявся до M50, не дивлячись на повідомлення про дефекти.
І ось, була анонсована акція в Музторзі - 10% знижки, проте не вистачало близько 1000-2000 грн (батьки також немало допомогли фінансово, за що їм земний уклін), в той же час в магазині не було 61-клавішного інструменту, а тільки на 73, який був на 2 тисячі дорожчий. Один з продавців сказав, що допоможе придбати інструмент зі знижкою після акції, за що йому велике спасибі, проте, батько взяв незначний кредит, частину позичили в друзів, і вирішили придбати інструмент на 73 клавіші.
Сталося це 29 вересня 2011 року, коли в мене з'явився інструмент.
Приїхали додому, я на ньому тривалий час грав, при цьому міг просто слухати лише один звук, його чудові переливи. Звук церковного органу вражав своєю реалістичністю - граючи Токату ре-мінор Баха я уявляв, як сижу за справжнім органом, і відчував під своїми пальцями могутність звучання цього фантастичного інструменту.
Мене завжди вражало відчуття, коли ти неначе тримаєш в руках могутній симфонічний семпл, в якому чуєш все - струнні, мідні та дерев'яні духові, і відчуваєш під час гри так велично... В такі моменти розумієш те, що відчувають диригенти, коли виконують епічні твори Бетховена, Малера чи Шостаковича. В руках така сила, могутність, що ти ні про що не думаєш, крім того, яке прекрасне звучання можуть створювати цей шматок заліза та пластмаси...
На даний час інструмент стоїть у басиста дома, оскільки після "прем'єри" інструменту 12 жовтня я по дурості вирішив його залишити там, бо подумав, що швидко зроблю чехол. По закону підлості чехол я виготовляю до цього часу, і з нетерпінням чекаю можливості привезти інструмент додому і досконало вивчити кожну кнопочку і кожне меню, оскільки зараз я знаю лише в кращому випадку 10% його функціональних можливостей.
Отож, через мої думки пройшло багато синтезаторів, а ще більше пройде в майбутньому.
Щодо інструменту я зрозумів одне - мрії збуваються, якщо в них сильно вірити і прагнути, якими б вони складними не були. Головне ставити ціль і рухатися до неї. І все владнається!
