Розповім невелику історію про те, як записувалися перші PR-ролики для розкрутки Артема Байрона і нашого гурту (який ще не має остаточної назви, наскільки я зрозумів).
Почалася історія з того, що мені подзвонив Серж і сказав, що є легка робота - треба просто знятися в кліпі для якогось хлопця. Ну в мене спочатку не вийшло прийти на запис, хоча я про це шкодував. Але зрештою виявилося, що це не було терміново, і запис мав відбутися іншого числа, тому ми прийшли на зустріч з молодою зіркою десь через тиждень-два:) Виявилося, що Артему потрібна група для виступів (ось як!) і він шукає музикантів. Дещо подумавши, я, Сергій, Даня і Вова вирішили в цьому взяти участь, хоча я до цього відносився скептично.
Відбулося декілька репетицій, в результаті ми мали виступати 16 грудня з цим проектом в Луганську, де нам мали б непогано заплатити. Правда у зв'язку з невиконанням технічного райдеру ми туди не поїхали, хоча вже купили квитки, які прийшлося здавати.
Вова через занятість (а точніше через те, що він слоупок і лінива скотиняка, гг) пішов з групи, тому ми були втрьох+вокаліст (на пошуки басиста не було часу, по великому рахунку).
Десь на три тижні Артем пропав, але потім після дзвінка Сергія, виявилося, що він все ж збирається відзняти декілька роликів (самих простеньких).
Отож, натянув я на себе свій балахон Nightwish (на якому мене часто можна побачити на зимових концертах), взяв M50 на плечі, і в дорогу. Приїхали ми на Героїв Дніпра (що знаходиться на околиці Києва, і доволі далеко від мого дому), і хвилин 15 йшли в школу, де ми вперше зустрічалися з Артемом (там знаходиться студія, на якій він пишеться). Виявилося, що треба витягнути апаратуру (пульт, підсилювач, колонки) на дах цієї школи, і там просто подурачитися. Про те, як хлопці плювалися, витягуючи доволі важку колонку на дах через залізну драбину - окрема розмова. Але все було б занадто просто, аби не виявилося, що потрібно не просто махати головою під фанеру, але РЕАЛЬНО грати музику... Була 4 година, і почало темніти, часу мало. В зв'язку з тим, що ударки не було, я швидко почав шукати потрібний риф для драм-треку, підібрав перше краще, і ми почали запис. Руки одразу почали замерзати, трішки допомогло дві чарки коньяку, хоча алкоголь я не дуже люблю. Грати було важко. Ще за спиною в мене мали запускати феєрверк, який, крім того, не хотів підпалюватися. З кожною хвилиною ставало все темніше і темніше, руки сильно змерзли. Додатково я боявся, щоб той феєрверк не полетів мені в спину або не підпалив мені волосся:) Нарешті якось записалися, і я, нічого не розуміючи від того, що сильно змерз, по-швидше сховався в школу, де ми відігрівалися чаєм та коньяком.
Та це ще не все. Одразу після цього ми поїхали на репетиційну базу на Берестейській, де ми мали записати все те саме ще раз, але на репетиційній базі. Хочу сказати, що все виглядає саме так, як я і описую - я нічого не розумів, не знав ні концепції відео, ні те, що від нас потрібно, я просто грав і намагався не лажати.
До нас прийшов на репетицію басист Юра, і можливо ми з ним будемо працювати і надалі. Він швидко зорієнтувався, і зіграв по акордах пісню, яку ніколи не чув.
Прийшов Артем з оператором. Він співав, ми грали (слава Богу, що не на холоді). Заодно швидко пройшли ще і деякі інші пісні з новим басистом, який швидко підхоплював те, що потрібно, тому роблем не було ніяких.
Що буде далі? Десь через тиждень-два викладуть ці відео, ми подивимося, що вони собою являють, надіюся, не прийдеться червоніти:)
