Розкажу про цей день і про те, що зі мною сталося.
Отож, ранок розпочався з того, що я прокинувся в гуртожитку і пішов на урок з фортепіано. Не дивно, у середу має бути екзамен, слід було підготуватися, провести один з останніх уроків з викладачкою.
Після цього я пішов на сходку соціоніків. По факту, останнім часом я туди більше ходжу лише для того, щоб пообідати перед концертом, які в мене відбуваються в суботу. Пробув я там недовго — пообідав, трішки поговорив з деякими знайомими, і поїхав в клуб "Масонская ложа", де в мене мав відбутися концерт з групою Aghiazma.
Хоча після чисельних переглядів місця розташування клубу я так і не зрозумів, як до нього добиратися, приїхавши на КПІ і пройшовши трохи по проспекту Перемоги я побачив величезну кількість вказівників з написом "Масонская ложа". Певно, не я перший, хто зіткнувся з проблемою, що клуб хитро захований. Масонська ложа, як-не-як, а масони було закритим, таємним товариством ;-)
Прибув я до цього клубу зарання — о 16:20, коли мав розпочатися чек. Я б здивувався, аби він розпочався вчасно. На сцені репетирувала група Dante, особливою фішкою якої є інструментальний метал з височезним білявим скрипалем. Не так давно я познайомився з їх клавішницею Яною Ковальською, а ще раніше - з гітаристом Дімою Проніним, з яким я перетинався на джемах. Десь після того вийшли на сцену і ми. Сцена виявилася дуже тісною, ми просто не поміщалися. Все вирішилось виносом моніторів за її межі, таким чином місце для мене знайшлося. Звук виявився на диво якісним, я чекав від такого маленького клубу набагато гіршого результату. Монітор від мене був занадто далеко, тому при грі я орієнтувався на звук з порталів (основних колонок, які чує публіка). Беруші в черговий раз мене врятували від того, щоб оглухнути і повторити долю Бетховена в 23 роки.
Після чеку ми пішли пообідати в "Домашню кухню" біля метро КПІ. Мені там не сподобалося. Ціни навіть вищі, ніж у Пузатій хаті, вибору взагалі немає (ей, де мої вареники з картопелькою!!!), а той суп, який я їв, здався несмачним. Одним словом, невеличка анти-реклама.
Потім ми повернулися до клубу.
Чесно кажучи, групи я уважно не слухав, бо був сильно втомлений (практично два дні тягав синтезатор на плечах).
Увагу привернула лише оригінальна команда "Old Cats Drama". Вокаліст з неймовірним ірокезом та гітарист... Жизнь - тлєн... Мені пригадалася рання творчість Lacrimosa, якою я певний час захоплювався. Я не кажу про те, що вони схожі, та все ж певна ідейність, особлива емоційність вокаліста викликала певні асоціації.
Десь після того вийшла Aghiazma. Публіки було немало, і вона нас тепло підтримувала. Що може бути приємніше? Виконали ми всю програму, яку грали. Пару раз поливав собі голову водою. Це дає непогану прохолоду - на сцені було досить жарко.
Одразу, після того, як відіграв концерт, я захотів встигнути на електричку, яка відправлялася з вокзалу о 23:09. На годиннику - 22:30. Коли я одягнувся і вийшов, на вулиці був сильний дощ. Між вибором - залишатися в Києві, дочекавшись, коли закінчиться дощ, чи йти до метро, а звідти - на вокзал, я вибрав друге... "Я еще никогда так не ошибался"...
Перед виходом з клубу я гучно сказав двічі: "Fuck the system!". Чорт, питання: "хто кого fucked - я природу чи природа мене" - залишається відкритим.
Коли я дійшов до проспекту Перемоги, я побачив там реальний потоп... Я пригадав, що в такому випадку переходи нерідко затоплює, тому я задумався над тим, що коли я дійду до метро КПІ, я не зможу перейти проспект. Це була помилка номер два.
Зрештою, я не сильно помилявся, перехід на Шулявській добре затопило:
Автор фото - Ігор Марченко, перехід біля ст. м. Шулявська
І коронна думка: "Давай дійду до Вокзальної пішки. Часу в тебе майже 45 хвилин. Тут недалеко.". Фінальна, третя помилка...
Я трохи йшов, трохи біг з синтезатором, паралельно перестрибуючи сильні потоки води... На плечах в мене було вісім кілограм синтезатора, та ще й сумка, яка мені сильно заважала.
Через сильний дощ я навіть нічого не фотографував, і в темряві навіть декілька раз заблукав...
Це було на межі моїх сил. Коли я добіг до північних платформ, виявилося, що поїзд відправляється з 14 платформи основного вокзалу. Мені прийшлося бігти далі до самої віддаленої колії, а печінка вже готова була відпасти. Я забіг у вагон електрички за хвилину до того, як він відправився. Без жартів. Врятувало мене те, що годинник на телефоні чудом спішив на 4 хвилини.
Карту мого маршруту прикріплюю нижче. В сумі вийшло 3.7 кілометра...
Я ще ніколи так не виснажувався. З важким інструментом це було сильне випробування. На щастя, ніякі важливі речі не намокли, хоча одяг і сумка висихала ще півдня.
Одним словом, маса емоцій... Aghiazma дійсно викликала нереальну силу води. А я якимось чудом все ж "переміг" стихію. Ще хвилина, і я прийшов би до пустої платформи. Оце було б розчарування!
І на завершення, карта моїх блукань:
Немає коментарів:
Дописати коментар