Я, Сова і тур по Скандинавії

Польща, Швеція, Норвегія, Данія... Cкільки вражень за 11 днів підряд я ще не отримував!
Багато чого забудеться вже за місяць, а то й за тиждень, тому цей запис роблю частково для тих, кого цікавить Скандинавія, частково собі, щоб згадати якісь деталі згодом.
У нас з Марією роки два була мрія відпочити якось незвично, зокрема, побачити Норвегію.
Найбільш дружелюбним для звичайних туристів вважається літній період (зима і осінь можуть зіпсувати всі враження негодою), тому ми обрали для поїздки кінець липня-початок серпня.

Картинка для нормального preview статті :-)

Я б поділив Норвегію на дві досить незалежні частини: пейзажну та міську. Можна присвятити час вивченню міст, поїхати споглядати природу (оминаючи міста та їх архітектуру) або спробувати це якось скомбінувати (як вийшло у нас в турі).

Якщо з містами все більш-менш просто (взяв квитки на літак, готель і вперед), то щоб побачити побільше пейзажів — треба пройти сім кіл логістичного пекла. Звісно, можна доїхати до Норвегії через Польщу/Швецію або Німеччину/Данію своєю машиною, орендувати трейлер чи машину на місці, але я не водій. Існують і варіанти з пішохідними турами (хоча це потребує хорошої фізичної форми, не звільнить від автобусних переїздів, не всім підходить, та й побачите ви дещо менше, ніж могли б). Тому для нас найпростішим способом виявився автобусний тур.
Вони теж мають свої підвиди. Наприклад, можна долетіти до Гельсінкі/Стокгольму/Осло самостійно чи за окрему доплату, а потім кататися в турі автобусом 5-8 днів у залежності від ціни. А більш бюджетний варіант - це проїхати за день через Польщу, вночі на поромі добратися до Швеції, а звідти вже поступово їхати у Норвегію, заїхавши у Стокгольм або Копенгаген по дорозі. Останнім варіантом ми і вирішили скористатися (хоча згодом знайшли декілька цікавих турів з авіаперельотом, але ним скористаємось іншим разом, коли сильно скучимо за Норвегією).

Підготовка до туру почалась ще у лютому. Спершу планували їхати зі Studtravel, але у них не було місць на потрібні нам дати, тому вирішили скористатися туром «Скандинавські казки» від агенції «Аккорд-тур». На жаль, буквально за тиждень виявилось, що наша група на 21 липня не набралася, тому ми поїхали 5 серпня, на два тижні пізніше.
З плюсів нашого туру (порівняно зі Студтревелом) назву відсутність нічних переїздів (коли ти всю ніч не можеш нормально спати і ночуєш у тісному автобусі без душу) — кожен день завершувався готелем, десь зовсім хорошим, десь середнім; а ранок розпочинався зі швецького столу (зазвичай дуже хорошим, лише у одному місці він був дещо скромнішим і то лише тому, що там було два види маринованих оселедців, а не чотири і лише цитрусові, а не ананаси і диня :-). З мінусів — у нашому турі не було заїзду до Язика Троллів (зрештою, там були варіанти у двотижневому турі, але ми не могли собі дозволити таку тривалу відпустку), тому вирішили, що нам вистачить вражень без нього — і не помилилися.

Автобус виїжджав рано у неділю зі Львову, тому ми вирішили приїхати ще у суботу днем і завітати у Cat Cafe, заночувати у місті і приїхати на точку відправлення наступного ранку.

Трикотаж

Ми його відвідуємо вже далеко не вперше. Заклад дуже специфічний. З одного боку мило, що навколо тебе багато милих кішечок, які активно проявляють до тебе увагу. З другого боку, дратують діти, які ганяють і мучають котиків під повне ігнорування батьків. Але якщо ви котолюби і є можливість зайти у заклад в будні дні — обов'язково спробуйте :-)

Наступного дня нас чекав довгий і нудний переїзд від Львову до передмістя Гданська. Іноді в програмі ще проводиться екскурсія по Торуню, але проходження кордону зайняло більше часу, ніж очікувалось (неділя, якісь збої, прочекали на кордоні три години, хоча перед нами не було машин).

Тут і приховується головна проблема таких турів: так, це дешевше, але треба бути готовим до тривалих переїздів. Якщо ви занадто чутлива людина і не готові по 3-6 годин сидіти у автобусі (а іноді й більше), варто розглянути інші способи подорожі. У будь-якому випадку, Норвегія велика країна, і щоб щось побачити — треба бути готовим багато їздити.

Чи не вперше побачив великі вітряки-електростанції у таких кількостях. Їх розміри вражають!

Заночувавши у готелі (+непоганий швецький стіл зранку), ми стали проводити екскурсію по місту Гданськ. Самі програми турів складаються нерідко з основної програми та додаткових факультативів (коли за окремі гроші вам проведуть ще якусь екскурсію, повезуть у замок, віддалене місто чи додаткову автобусну подорож, щоб побачити місто побільше). Дехто поїхав дивитися замок Мальборк, а ми з Марійкою вирішили поблукати по Гданську. Ми досить нейтральні до замків і набагато більше любимо блукати по містах, розглядаючи різну архітектуру, паралельно з візитами у кав'ярні. Місто нам сподобалося, у ньому красива гавань, багато цікавої архітектури та чудова оглядова вежа, з якої все місто видно як на долоні:

Гавань

Ратуша, на яку ми піднялися

Арсенал

Місто з висоти пташиного польоту:

Фонтан, стилізований під орган біля філармоніії

No comments

Також була можливість завітати у сусіднє курортне місто Сопот. На жаль, ми добряче постояли у пробці, тому місто встигли побачити мало, та й екскурсія була так собі. Загалом, ми все ж не втрималися від того, щоб пройтися по величезному пірсу, а Марійка помочила ніжки у Балтійському морі. Я теж планував у ньому покупатися, але часу на це не було, тому вирішив відкласти цю ідею до кращих часів.

Кривий будинок

Маяк

Величезний пірс

Марійка знайомиться з Балтійським морем

Після надто короткої прогулянки ми проїхали у сусіднє місто Гдиня, щоб за ніч переїхати з Польщі у Швецію на гігантському 11-палубному кораблі-поромі. Нічого настільки величного я не бачив! На верхніх палубах відкривалась чудова панорама вечірньої Гдині, Сопота і частково Гданська, а висота від палуби до моря просто загрозливо вражала.

Ось на цьому плавучому острові ми і добралися до Швеції. Жуль Верн був би у захваті. Звісно, не круїзний лайнер, але нічого більшого я не бачив

Фото каюти, де ми ночували

Вид на порт Гдиня з верхньої палуби

Гдиня та Сопот на горизонті

Зранку ми прибули у місто Карлскруна. А це означає, що до наступної нашої точки - Стокгольму - доведеться трішки прокататися. Загалом, весь автобусний тур повинен пройти під лозунгом «тут треба трішки проїхатися» - 150, 200, 300 км... Тому переважну частину туру ти сидиш у автобусі, дивишся у вікно і насолоджуєшся краєвидами, переглядаєш фільми різної ступені тупості, слухаєш музику, намагаєшся заснути чи почитати книжку:

Після години нуднуватої екскурсії по Стокгольму, ми вирішили взяти ще додаткову автобусну екскурсію і не пошкодували — за такий короткий час важко побачити місто повністю, а нам вдалося побувати на декількох островах та зробити чимало хороших фоточок.

Академія, де збирається Нобелівський комітет, тут же знаходиться музей

Парк атракціонів

Зал, де відбувається банкет з приводу вручення Нобелівської премії

Міська ратуша

Гранд-готель

На другий день ми відвідали історичні міста Упсала та Сігтуна. З найцікавішого виділимо там декілька церков ну і загальний історичний фон, хоча варто було подумати двічі і більше уваги приділити самому Стокгольму (міста цікаві, але не настільки, щоб витратити на них півдня, коли у тебе небагато часу):

Сігтуна:

Повернувшись у Стокгольм, ми вирішили подивитися на станції метрополітену, які вважаються одними з найцікавіших та найоригінальніших у світі з точки зору дизайну. Квиток на 75 хвилин коштує 44 крони на одного (десь 130 грн), тому ми мали обмаль часу і пофоталися на декількох станціях синьої гілки і на одній з червоної (відома станція з райдугою). Ми вискакували на станції, робили 5-7 хвилин фотки і їхали поїздом до наступної станції. Фішкою станцій можна назвати те, що нерідко зображення наносяться поверх самого продовбаного каменя, покритого "штукатуркою":

А це черевики на стелі

8-бітна станція, як я її назвав

Вечором нас чекав тривалий переїзд до готелю. А більшу частину наступного дня — ще один переїзд до узбережжя Атлантичного океану і міста Крістіансунн, а також — можливість проїхатися по відомій Атлантичній дорозі і покупатися в океані.

Здавалось би, дорога повинна бути нудною, але через певний час після перетину швецько-норвезького кордону ти помічаєш височезні гори, які просто захоплюють дух, від чого дорога стає значно цікавішою. Зверніть увагу, ми не їхали якоюсь специфічною «туристичною» дорогою. У цих фотографіях — вся суть Норвегії. Іноді ми буквально не ховали телефон і з вікон автобуса фотографували все нові і нові ландшафти, які вражають своїми масштабами і красою:

Не думав, що практично на кожній горі буде один чи декілька "водоспадів" чи струмків

 Атлантична дорога - серія вибагливих мостів, які сполучають декілька острівців на узбережжі океану, при цьому розкриваючи чудові краєвиди, де поєднується земля та океан:

Узбережжя скалисте, особливо не покупаєшся. Я ризикнув і трішки роздер ногу, зачепившись об гострі мушлі. Зробив це чисто ради галочки, ні про яке повноцінне плавання розмови немає — у цьому місці можна вбитися, коли хвилі кинуть тебе на це прекрасне каміння

А, ну і ще. По всій Норвегії та Швеції дійсно водяться дикі олені (ми зустрічали їх разів п'ять за подорож):

Не втомлюсь жартувати, що це мені нагадало Київ з його оленями на дорогах

Наступний день (10 серпня) був чудовим у плані краєвидів, але не надто дружелюбний для фотографій через негоду і туман.

Спершу ми відвідали місто Олесунн, який знаходиться на островах та фіорді, а зверху є чудова оглядова площадка, з якої місто розкриває всю свою красу. Ну і звісно трішки пройшлись по місту:

Любителі серіалу «Вікінги» зрозуміють

Така собі своєрідна норвезька Венеція

Маленький маяк

А після Олесунну ми поїхали на височезну гору дорогою під назвою «Сходи троллів». Вона поступово піднімається з практично що 180-градусними поворотами, що є ще тією задачкою для автобуса і чудово лоскоче нерви, коли бачиш, що їдеш з самого краєчку, а поруч з тобою — 300-метровий крутий спуск-прірва:

Туман яром, туман долиною...

Туман, дощ на вікнах, результат - фотографії не вражають, але я спробував. Уявіть, як весело такою дорогою їхати автобусом!

На одному з найбільших фіордів — Гейрангері — ми їхали поромом, що дозволило його вдосталь пофотографувати, нехай туман і сильний вітер жахливо заважали — це ніяк не вплинуло на величність пейзажів, які ми побачили:

Безліч водоспадів

А ось круїзний корабель для розуміння масштабів!

Наступного дня нас чекали два льодовики.

Фактично, у туристичних місцях ти бачиш лише їх «закінчення», де вони тануть, а сам льодовик може тягнутися вглиб на десятки кілометрів.

Спершу ми пофотографувалися у живописній долині перед льодовиком (його трішки видно на горизонті). Вода цікавого блакитного кольору (як нам пояснили, через вапняк) і неймовірно холодна, хоча у групі знайшовся екстримал, який у неї занурився і трішки поплавав.

Веди мене, о мила Мері, до норвезьких пейзажів!

Позаду — льодовик

Водоспади, ще більше водоспадів!

Після чого доїхали до самого льодовика Бріксдайл. На нього ми піднімалися спеціальними машинками, проїжджаючи водоспад, який добряче нас зволожив водою.

Машинки для підйому. Є і пішохідний маршрут, але на нього треба значно більше часу

Ще один божевільний водоспад, який нас збадьорив на підйомі

Сам льодовик

З-під льодовика витікає така собі річка, береги якої покриті шматками льоду. І це у серпні!

Другий льдовик — Нігардсбрін. Щоб добратися до нього, довелось проїхатися автобусом, потім — по озеру на човні, і буквально бігти до нього, оскільки ми під'їхали вечором і повинні були встигнути повернутися назад до відправлення останнього човна. Я дуже зрадів, що мої кросівки виявилися з хорошою підошвою і я без проблем подолав дорогу (півгодини туди, півгодини назад, трішки часу на фоточки). Декому пощастило менше — ми бачили маленького хлопчика, який послизнувся і скупався у холоднющій воді з льодовика, проте його батьки миттєво витягнули з води (зрештою, огорожа з написом «Danger» що, просто так стоїть?!). Назустріч нам йшло декілька туристичних груп з альпініськими «кішками», які піднімалися на сам льодовик (заздрість). Впевнений, зверху відкривалась би незабутня панорама. Можливо, колись я туди піднімусь, хоча й досить нейтрально відношусь до альпінізму. Сам льодовик має фантастичний синій колір. Виглядає, ніби його хтось навмисно пофарбував :-)

Масштаби передати важко, але ось так виглядають люди на його фоні

Розвернувшись на 180°, розкривається красива долина

Останній погляд на льодовик

Наступний день був не менш насиченим. Спершу по дорозі пофотографувалися біля найбільшого водоспаду Норвегії — Твіндефоссену. Водоспади з гір у Норвегії — настільки поширене явище, що я піддав би це сумніву (здавалось, ми бачили і вищі, але все залежить лише від того, що вважати водоспадом). Як мінімум, цей дуже мальовничий, а ще, по легендах, має цілющі властивості (ми не перевіряли, та й підходи до води перекриті стрічками. Влада приховує цілюще джерело, всесвітня змова, бла-бла-бла).

Потім ми відвідали місто Берген (друге по розмірам у Норвегії після Осло). Місто виділяється старовинною архітектурою, красивою гаванню, а також є батьківщиною відомого композитора Едварда Гріга.

Вузенька вуличка, яка раніше була вулицею-складом для сушеної тріски

Привіт, Едвард Гріг!

Після цього ми поїхали до Аурландс фіорду біля містечка Флом (і прокаталися на поромі, зробивши безліч фото). Нарешті погода була милостивою!

Цікава гора з тріщиною посередині

Маленьке селище для інтровертів подалі від цивілізації

А якщо не вистачило вражень — можна піднятися по карколомній дорозі (яка нагадує Сходи тролів) до площадки Стегастейн. Вона виступає на 30 метрів з гори і закінчується скляною перегородкою, що, за задумом авторів, повинно додатково зближувати з цим неймовірним пейзажем:

По суті, цей день був кульмінаційним, після чого відбувалось поступове повернення додому. Ми проїхали через Лердальський тунель, який вважається найдовшим автомобільним тунелем у світі - 24.5 км (загалом, існують більші тунелі, але вони недоступні для автомобілів, а тільки для поїздів). У трьох місцях тунелю зустрічаються цікаві сині "гроти", у яких водій може зупинитися і відпочити від одноманітної дороги. Вони також є підказкою, що ти проїхав чверть, половину і три чверті тунеля.

Наступного дня ми заїхали у Осло, де пробули декілька годин, тому не встигли "розпробувати" місто як слід.

Міська ратуша

Парламент

Театр. Справа — дещо пихата статуя Генріка Ібсена

Осло-фіорд, узбережжя

А ще ми побачили парк Вігеланна. Не думав, що мене так вразять ці скульптури, яких там більше сотні! Спершу я ставився скептично до поїздки у цей парк, але не пошкодував — тепер це одна з причин повернутися в Осло! Всі статуї оголені (за інтерпретацією мистецтвознавців, це робить статуї по-своєму «вічними» без прив'язки до епохи), всі дуже незвичні і емоційні.

Величезний монумент. Фройд про це має власну думку

Сам парк

Як я зрозумів - повноцінний лабіринт з бруківки :-)

Чоловік обіймається з крівєдко

«Які у мене круті дреди!»

У мене є сумніви, що зображеній дівчинці у скульптурі є 18 :-)

Решту дня ми їхали по Норвегії та Швеції і заночували уже практично біля Данії.

Зранку я зробив декілька фотографій замку, у якому «жив Гамлет». Так, саме тут звучить відомий класичний монолог Гамлета.

Як осто***ло купатися мені. Чи може іскупатися? Купатись чи не купатись? Б***і ці питання за****ть. То може, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм х****ти, аж поки за буями в очах не потемніє?

Тут і виявилася головна «підстава» туру. Група мала їхати по додаткових екскурсіях, які ми не захотіли брати (вирішили: раз останній повноцінний день мандрівки, то нагуляємось по Копенгагену самі!). Тільки виявилося, що нас хотіли залишити на чотири години у Хельсінгері, що за 40 км від Копенгагену! Такого варіанту подій ми не очікували. Дізналися ми про це зранку. По щирій наївності ми сподівалися, що нас привезуть в Копенгаген і поїдуть по додаткових екскурсіях, а фіг там. На щастя, нам підказали, що можна проїхатися електричкою до Копенгагену (за 800 грн на двох, але ради чого не підеш, щоб побачити столицю!). Ми вирішили ризикнути, тому вже десь об 11 були у Копенгагені і гуляли по ньому самостійно шість годин. Під час прогулянки двічі потрапляли під зливу, що забрало у нас хвилин 30 часу.

Маршрут нашої прогулянки по Копенгагену. Дещо приблизний. Так, це лише центр, але за день у нас навряд чи б вийшло побачити більше.

Королівська бібліотека, де знаходиться рукопис, по якому я написав бакалаврську роботу. Не міг уявити, що я колись там буду!

Опера

Амалієнборг. Величезна площа, оточена з чотирьох сторін палацами

Мармурова церква

Англіканська церква

Просто якась будівля, яка мені сподобалася

Церква Спасителя, яка більше нагадала мінарет

Усі столиці, які ми відвідали, часто покриті райдужною та ЛГБТ-символікою

Замок Розенборг

Кругла вежа

Тиждень прайду. Чомусь ніде не помітили радикально налаштованих осіб, які готові були розганяти цю розпусту

Ратуша

Чудова гавань, впізнавана фішка міста:

Десь тут має бути кафе зі смузі та вейпом

А ще нам вдалось потрапити на зміну королівської варти (випадково опинилися о 12:00). Урочиста подія з оркестром, навколо якої був натовп туристів :-)

Відома Русалочка

І черги навколо неї...

Виявилось, що наше рішення гуляти самостійно було дуже правильним — у групи виникли проблеми з автобусом, тому вони подивилися лише деякі замки, але майже не побачили сам Копенгаген.

Далі нас очікувало ще 200 км дороги до Карлскруни. Ми проїжджали через дуже цікаву конструкцію — Ересуннський міст, який поєднав Копенгаген (Данія) з Мальме (Швеція), для чого побудували один з найбільших вантових мостів у світі, цілий штучний острів та тунель, щоб міст не заважав аеропорту: Ересуннський міст. Загалом, останні дні вийшли цікавими з «логістичної» точки зору. За день до того ми гуляли по Осло, потім ночували у Швеції, погуляли днем по Данії, повернулися назад у Швецію, а ранок наступного дня зустріли у Польщі :-)

З Карлскруни поромом ми повернулися в Гдиню. Ще один день був витрачений на повернення через Польщу до Львова, а вже звідти - то Києва поїздом. Повернення додому було дивним. Я був дуже сонним, і коли ліг спати, мене не покидало відчуття, що я зараз прокинусь і мені ще кудись треба буде їхати. Тільки на другий день це дивне відчуття зменшилось і я зрозумів, що повернувся додому.

Часті питання

Сподобалося?

Ще й як! Якщо відкинути виснажливі переїзди, краєвиди все компенсували. Ми отримали море вражень і тепер хочемо подорожувати ще!

Єдине, що скажу для себе — я зрозумів, що мені цікавіше подорожувати без туристичних груп, тому бачу свої майбутні подорожі виключно як «приїхав/прилетів у місто на 2-4 дні і досліджуєш їх самостійно, без гідів, пошукавши цікаві місця та їх історію самостійно через інтернет». Проте, коли хочеться побачити побільше фіордів, гір, рік — без власного транспорту або туристичного автобусу це або дуже складно, або дорого.

Які плюси автобусних турів?

Загалом, на тобі не лежать логістичні проблеми. Не треба букати готелі, купувати квитки на літаки чи автобуси, бронювати автобуси чи поїзди для переїздів між містами (і все це з валізами!). Ти просто їдеш і насолоджуєшся краєвидами, які тобі покажуть. Сума подорожі виходить дешевшою (середня вартість двомісного номера у Норвегії - 2.5 - 3 тисячі грн зі сніданком, тож 10 ночей нам вже обійшлись би практично що у вартість всієї поїздки!).

Які мінуси?

При кількості пам'яток/пейзажів, які ти бачиш, сильно страждає якість. Іноді ти можеш не побачити заплановане, або у тебе буде буквально 10 хвилин, перш ніж доведеться їхати, щоб встигнути на пором. На міста ти маєш у кращому випадку дві-три години, чого явно недостатньо, щоб побачити навіть всі найвідоміші пам'ятки. Якщо ж виникли проблеми, то може статися так, що заплановане місто ти взагалі і не побачиш (як сталось з рештою групи у Копенгагені).
Ну і, звісно, треба мати хороше здоров'я, щоб не укачувало в автобусах і бути готовими сидіти по 5-8 годин в день на задниці в одній позі.

Як би я поїхав у Норвегію наступного разу, якщо зовсім не думати про фінанси?

Круто брати власну машину або орендувати (хоча це дорого). Цікавим видається варіант з круїзним лайнером (хоча ти не побачиш «глибинку Норвегії», зможеш насолодитися фіордами, а за додаткову ціну декілька раз в'їхати вглиб країни з екскурсіями; можливість побачити полярне сяйво і побувати за полярним кругом; ціна на одного близько 2000$ + авіаперельоти). Можливо, кращим варіантом буде прилітати одразу в Стокгольм чи Гельсінкі літаком і автобусну екскурсію починати звідти (економиш два дні для проїзду Польщею туди/назад і ще близько дня, щоб доїхати від Карлскруни до Стокгольму/Норвегії і назад).

Якою валютою користувалися?

Ми подорожували чотирма країнами, і у кожній була своя валюта, що створює проблему порівняно з країнами, де основна валюта — євро. Деякі магазинчики можуть приймати євро, але не всі, а бігати по обмінниках не завжди є час і розрахувати потрібну суму практично неможливо. Я замовив доларову карту у Приватбанку, якою розплачувався весь час. За всі дні мені жодного разу не знадобилася готівка!  Це дуже зручно. Я активно використовував Google Pay з телефона і тричі здивував працівників кафе, які вперше побачили, що можна розплачуватися телефоном. Це дійсно зручно — не треба вводити пін-код, достатньо лише відпечатка пальців. Лише деякі термінали не працювали з PayPass, тому я витягував картку і розплачувався «традиційно».

Як там ціни?

Краще не питайте. Практично скрізь кава коштувала 35-45 крон, що у перекладі на гривню виходило 120-150 грн. Звичайна паста могла коштувати 150-200 крон, гамбургери по 40-100 крон. Як компроміс ми знайшли ситні салати за 100 крон і вважаємо, що нам ще дуже пощастило, бо порції були величезними і з хорошими шматками курятини чи лосося. Переважно ми заходили в супермаркети і купували фрукти. Порівняно з українськими цінами, майже все дорожче в 2.5-3 рази.
Парадоксально, що у них виявилися дешевими шоколадки Ritter sport (десь по 13 крон або 40 грн), консервований тунець, риба загалом. Якось я вже звик, що у нас страва з морепродуктами традиційно на 30% дорожча за страву з курятиною, а у них ціни на ці продукти одинакові :-)
Загалом, скандинавські країни заслужено вважаються одними з найдорожчих у світі.

Як там з мовним питанням?
У Польщі було дуже цікаво — ми намагалися спілкуватися англійською, а поляки відповідали польською. Марійка трішки володіє польською, тому спілкувалася під настрій або польською, або англійською. Було смішно, але ми іноді й розуміли, коли поляки відповідали польською. Нам цілком вистачало знання західноукраїнської говірки, щоб читати меню (пироги == вареники; трускавка == полуниці і т.д.)

У Швеції, Норвегії, Данії ми не зустріли жодного разу офіціанта, касира, працівника готелю, який би не володів англійською на пристойному рівні. Нам завжди були готові порадити і підказати щось щодо меню, страв, покупки квитків на електричку тощо.
Але на цьому англійська у Скандинавії закінчується. Практично ніде ви не знайдете меню англійською (принаймні, ми їх рідко зустрічали), на багатьох товарах будуть всі мови скандинавської групи (навіть фінська), але не англійська (тому товари доводиться обирати по картинці, логотипу чи інтуїтивно); у транспорті можна знайти певний текст англійською, але дрібним шрифтом і десь у другому місці; навіть у платіжних терміналах англійської немає, тому зрозуміти, пройшла транзакція чи ні, треба ввести пін-код чи ні — доводиться здогадуватися інтуїтивно або просити допомоги у касира. Навіть у тому ж стокгольмському метро, щоб купити квиток, треба добряче пошукати переключення на англійську мову, а потім розібратися ще й у дивному терміналі.
Враження від цього подвійне. З одного боку, це викликає повагу — вони люблять свою мову і класти хотіли на толерантність, дружелюбність і зручність туристам. З другого боку — це жахливо незручно — тобі, щоб замовити якийсь салат чи прочитати склад якогось продукту (або купити яблука, які пишуться як "eple"), треба звертатися до працівника закладу або просити англомовне меню, яке не факт, що буде.
Та все ж, англійську знати треба. Мене дуже розмішив випадок, коли одна жінка з групи намагалася говорити з працівником готеля російською, чітко повторюючи російські слова, ніби таким чином він краще зрозуміє невідому мову.

Які міста сподобалися?
Як не дивно, Стокгольм ніби і сподобався, але повертатися я в нього не хотів би ще декілька років, важко пояснити чому — якась атмосфера не та, або я його не розпробував. З норвезьких міст дуже сподобалися Олесунн та Берген, Осло трішки менше (знову ж таки, спишемо на те, що я мало побачив). Дуже зайшов Копенгаген. Аби було питання, у яке з цих міст повернутися, я б насамперед поїхав у Копенгаген, потім Берген/Олесунн і за можливості Осло, дуже вже мені сподобався парк упоротих скульптур (сам від себе не очікував).
Така подорож добряче роздражнила мій інтерес, і тепер я вже просто не можу дочекатися наступної відпустки, щоб досліджувати наступні європейські міста.
Наприклад, з інтересом поглядаю на Краків, Прагу і Амстердам :-)
Безвіз рулить! :-)