5 квітня. Mirratal + Aghiazma, або як можна бути в двох місцях одночасно

Зазвичай я дуже лінивий і рідко займаюся описом вражень від концертів, хоча кожен з них є своєрідною особливою подією. Пропустити день, в якому я виступив одразу в двох клубах у двох групах, я просто не міг. Одразу попереджаю - тут не буде об’єктивної рецензії чи критики. Тут не буде ніякого аналітичного матеріалу. Я просто опишу свій день, свої враження, опишу якісь прикольні сценки, поясню, як виглядає підготовка до концерту для мене, які проблеми при цьому виникають. Формат особистого щоденника мені це дозволяє зробити. Тому одразу - не подобається, для виходу натисніть Ctrl+W.


Отож, першу половину дня провів на соціосходці, де люди гралися в Мафію. Гру я зовсім не оцінив, бо більшість часу ти тупо сидиш з закритими очима. Це нууууууудно :-(
Потім, з синтезатором та ноутбуком поїхав до клубу Барви, де я мав відкривати концерт з Mirratal. Він мав розпочатися в 18:00, але одна група знялася, та й саунд-чек традиційно затримався. Нервів додавало і те, що в ударника зламався телефон і ми не могли до нього додзвонитися, і його не було на саунд-чеку, а час нашого виступу наближався. Я вже готувався в разі чого розпочинати грати акустично, хоча ми, насправді, ніколи такого варіанту не репетирували.
Коли Серж приїхав, виступ ось-ось мав розпочатися. Сталося так, що в нас при собі не було подвійної стійки, тому прийшлося думати, як з цього викрутитися. Мій погляд привернули столики, які, на щастя, виявилися не зафіксованими до землі, отож я взяв один з них, поставив біля сцени та почав комутувати ноутбук та midi-клавіатуру. Як я вже писав в попередньому повідомленні про мої інструменти, система досить стабільна, але потребує багато часу на збір. Коли я все приєднав, клавіатура не звучала, я почав перевіряти всі модулі. Врешті решт, виявилося, що я забув додати гучність на самому інструменті (Doh!), після чого все запрацювало. Ще пару раз прийшлося виправити кліппінг на звуковій карті (перевантаження звуку, по факту нічого приємного не дає на хорошій апаратурі крім хриплячого звуку). Прямо на самому концерті ми, нарешті, нормально настроїли метроном для Сергія - тепер фонограма+синтезатор і канал метроному йдуть відокремлено, і він його може регулювати під себе індивідуально в любий момент (на попередньому концерті, 3 квітня, мені прийшлося опускати рівень фонограми прямо посеред пісні Behind the Glass).
Тестували апаратуру ми навмисно на тій пісні, яку не виконували (Магічний світ), щоб була якась інтрига в подальшому сет-лісті виступу. Хоча зараз ми не презентуємо нових пісень, але за літо ми досить сильно оновимо свою програму.
Грати ми мали першими, тому коли вийшов Чорт (легендарний конферансьє Барв), я згадав, що не виконав своєрідний обряд, який зазвичай роблю за одну-дві пісні іншої команди перед нашим виступом - сходити у вбиральню. Одного разу я прочитав в інтерв’ю Туомаса Холопайнена (клавішник Nightwish), що одного разу його сильно... гм, "прижало" під час виступу, і ситуація була дуже... пікантною (не можеш же ти піти зі сцени, коли у виступі в гуртів все розписано по хвилинах!). Тому, щоб не допустити такої фігні, я завжди захожу незалежно від свого бажання (хоч просто постояти), щоб навіть не думати про це і не хвилюватися, що під час пісні конкретно "припре" (вибачаюсь за прямоту). Заодно зволожужд лице водою, щоб не почало нудити перед виступом (в мене таке буває від хвилювання). В той час, поки я вийшов, мій телефон випадково набрав номер ударника Сергія, який побіг за мною, бо ймовірно подумав, що щось сталося, або я на когось образився (ну дійсно, ситуація була дивна - за хвилину до виступу клавішник просто так пішов зі сцени і тут ти отримуєш від нього дзвінок, ха-ха), але все нормально. Зате дещо дивний "обряд" виконаний, можна грати.
Думаю, плей-ліст немає сенсу розписувати. Пригадаю просто якісь ляпи, які помітив чисто за собою.
Behind the Glass. Хоча ми і записали її першою на студії, згодом вона мені стала менше подобатися, і виконуємо ми її не так часто, як хотілося б, бо вона досить складна технічно, має довгий інструментальний вступ (їй важко знайти місце в концерті посеред динамічних пісень) та незвичну структуру. На концертах все з нею виникає якась фігня - то з фонограмою, то з синтезатором, то ще з чимось. Вважаю, що ідеально ми цю пісню ще жодного разу не виконали, але надіюся, що все буде попереду, і нам нарешті це вдасться (а я дуже самокритичний в цьому сенсі). Парадоксально, що саме ця пісня (та Грані) були написані чи не першими саме для репертуару Mirratal.
На цей раз не обійшлося без помилки з моєї сторони - хоча я нажав на кнопку для переключення на тембр дзвіночків після другого приспіву, звуку просто не було. Або я це зробив недостатньо сильно, або щось наплутав при включенні. Я екстренно перескочив назад на фортепіанний тембр. Ну, що зробиш. Ще один ляп.
In prison вийшла добре. Я її заслужено вважаю найважчою для виконання з усього нашого репертуару, тому навіть особливо рухатися під час неї дуже складно. Явних помилок не було. Особливо допомогло те, що соло я переніс на праву клавіатуру, а челесту (дзвіночки), які я грав раніше на правій клавіатурі, переніс на основну. Це я зробив якраз перед концертом 3 квітня.
Остання війна. Виконали непогано, хоча Ігор не захотів кричати фразу "Wake up, fucker" на своєрідній кульмінації пісні. Після цього в пісні виявилася дірка по моїй вині - забув про те, що треба приєднати ще один кабель він ноутбуку до синтезатора... Коли почув, що клавішний семпл не зазвучав, прийшлося підхопити партію самому, виникла невеличка пауза.
Протягом концерту також був дим, який ще й заважає співати вокалісту. Я помітив, що практично весь концерт димова машина стояла прямо навпроти звукової карти (яка стоїть на підлозі). Надіюся, вона після цього не поламається, але пахнутиме цим димом ще дуже довго...
Повинен сказати, що чи не вперше в Барвах я себе досить непогано чув, вокал також був на рівні (принаймні на сцені). Хоча було достатньо людей, концерт розпочинати важко, якоїсь особливої віддачі не було, і це трохи демотивувало. Ну, концерт завжди розпочинати важко.
Та все ж, ми пройшли в фінал, до якого ми підготуємося ще краще.

Частина друга. Underground. Aghiazma.

Після концерту з Mirratal на мене чекав ще один концерт, в іншому клубі, 5-річчя організації Kiev Kills.
В групу, з якою я там грав - Aghiazma - мене запросили не так давно, буквально місяць тому. Я погодився на це тому, що музика була принципово інша, є можливість чомусь повчитися, розкрити і себе, і свій інструмент з нової сторони. Я сильно вагався через страх того, що виникатимуть якісь проблеми і накладки, і, власне, не помилився - з першого ж концерту прийшлося якось викручуватися (на Metal Man грали на початку концерту, з Aghiazma ближче до кінця), і це ще пощастило, що ми грали в одному місті.
Сергій мене підкинув до Underground'а разом з інструментом, я приїхав завчасно, і навіть мав час як побачити багато знайомих музикантів, так і повністю насолодитися виступом Aftermoon.
Іван Попов (клавішник Aftermoon) почав розіграватися на темі з серіалу "Гра престолів", я вже подумав: "невже вони виконають кавер на цю тему", який, до речі, Mirratal виконували ще на своєму дебютному концерті. На жаль, не прозвучав, хоча мені було б цікаво порівняти наш підхід до одного і того ж твору.

Виступ Aftermoon мені сподобався, оскільки в усьому, на що я звертав увагу, відчувався особливий професіоналізм і обдуманість. Це було помітно як в динамічному, добре підібраному сет-лісті, в яскравих, нерідко контрастних піснях, які добре запам'ятовуються, так і в артистизмі кожного з музикантів. Особливо привернув увагу басист, який і активно рухався по сцені, і весь час показував своєрідні "фінти" на інструменті, і взаємодіяв з вокалісткою та гітаристом. Басисту вдалося здолати типовий недолік, який так чи інакше є в більшості його колег - абсолютна відстороненість від решти музикантів та пасивність і повне заглиблення в музику. Окремо відзначу володіння вокалістки самими різноманітними техніками - від естрадного вокалу до екстримального скрімінгу, який нічим по своїй повноті та якості не поступається чоловічому. Коли співачка може після складної композиції на скрімінговій техніці переключитися назад на естрадну, а то й майже академічну манеру - це великий талант, можна лише аплодувати стоячи. Вже вдруге мене порадував кавер на Dimmu Borgir - Progenies of the Great Apocalypse, який є дуже контрастною оркестрово-блековою композицією, яка була мало того, що виконана на рівні, не нижчому за оригінал, а ще й отримала нову інтерпретацію в окремих фрагментах, від чого лише виграла та заслуговує особливої уваги фанатів гурту Dimmu Borgir.
В цілому, музика чимось нагадала деякі твори Within Temptation, частково приправлені електронним звучанням Amaranthe і багатьма іншими, більш важкими гуртами (кавер на пісню одного з найбільш популярних symphonic black metal колективів явно на це натякає).

Після Aftermoon особливий успіх в публіки викликав виступ Inner Maze, хоча я був занадто зайнятий підготовкою до виступу, тому не зміг особливо прислухатися до того, що вони виконували.
І поки вручались нагороди активним учасникам Kiev Kills (які святкували 5-річчя), я готувався до виступу. З Aghiazma я використовую одну клавіатуру (в основному, її вистачає), тому настройка була надзвичайно простою і швидкою - поставив один синтезатор, вставив педаль, підключився до di-box, насолоджуєшся результатом.
Як на диво, протягом виступу була "холодна голова" - ніякого стресу, хвилювання чи ще чогось. Тому, хоча і були якісь помилки, відіграв на диво рівненько, і навіть не забув чи не переплутав ніяких тональностей (як це бувало на репетиції ще в п'ятницю).
Дуже сподобалася особлива атмосферність під час виступу - цьому немало сприяло і специфічне освітлення, і майстерна робота звукорежисера (УРА, я себе чув в моніторах! Вже в другому клубі! Мені ця тенденція до смаку). Протягом виступу стояв майже за півметра від ударки, і беруші мене просто врятували від того, щоб не повністю оглухнути сьогодні.
На мою думку, пройшло все наскільки гладко, що я аж здивувався, бо чекав якогось факапа, без якого не проходить практично жоден концерт.
Після виступу я був ще бадьорим, але залишатися ще на нічне паті просто сил не було, тому я вирішив поїхати в гуртожиток, щоб десь не заснути на півдорозі.

Отож, висновки:
1) Я няшка;
2) Mirratal няшки;
3) Aghiazma няшки;
4) Aftermoon няшки;
5) Два концерти в один день зіграти можливо;
6) Грати в двох групах можливо, якщо в них відрізняється стилістика. Ще однієї групи, яка грає в схожу з Mirratal музику я не витримав би, та й було б елементарно нудно.
Отож, до нових зустрічей! :-)