По гарячих слідах вирішив написати невелику пам'ятку про те, як ми записували пісню на студії.
Отож, дійові особи:
1) Гурт, який називається Mirratal.
2) Його учасники, а саме - Рошенець Ігор (вокал та бас-гітара), Данило Борисов (гітара), Павленко Андрій (клавіші), Сергій Іванов (ударна установка).
3) Хороша людина, яка допомогла з організацією запису та яка являється менеджером гурту - Калініченко Ольга.
4) Студія White (http://white-studio.com.ua)
Отож, розпочнемо з того, на чому ми, власне зупинилися (хроніки попереднього гурту "Явище" будуть опубліковані пізніше).
Будемо вважати, що на початку січня 2012 року гурт припинив своє існування по причині втрати інтересу деякими музикантами та розуміння, що подальших формат існування гурту (а точніше, його відсутність) несумісний з жорстокими реаліями української рок-сцени. Музикантам не завадило б вирости в плані досвіду, слід було змінити склад та подивитися по-новому на матеріал. Саме тому близько року з різною періодичністю тривали репетиції, на яких звучав новий репертуар.
Однією з перших пісень, яка були новим поглядом на подальшу творчість гурту, була пісня, яка по-українськи називається як "За склом" (музика - Сергій Іванов, слова - Ольга Калініченко). Ідея запису пісні панувала в головах учасників тривалий час, і було вирішено, що професійний запис розпочнеться саме з неї. Чи не найскладнішими проблемами був пошук студії та пошук фінансів на запис цього твору. Це тривало дуже і дуже довго, і лише десь в кінці січня була озвучена пропозиція записатися на студії White, чи не одній з найдорожчих студій, які ми розглядали як можливі варіанти.
День X-1 (сьоме лютого).
Дзвінок Сержа мені:
-Ми сьогодні повинні зробити "оркестровку", завтра пишемося на студії. Під'їжай до мене.
-Еееее... Ок.
Власне, будучи чесним, це був мій невеличкий прокол. Зробити повноцінну фонограму для синтезатора я вже збирався давно, але клятий брак часу...
Отож, я приїхав до Сергія. Було невелике обговорення. Фактично, ми залишили запис з часів ще першого задуму, який Сергій робив ще в програмі Reason. Певній зміні піддали: спустили хор на октаву вниз (так сказати, зробили його з жіночого більше змішаний), забрали частину басів, зі струнних зняли деякі верхні голоси. Таким чином, хоча хор і партія струнних перетинається, низ тільки струнний, верх - тільки хоровий, що надає більшої сплетеності і єдності (як мені здається). Далі забрали деякі подвоєння партій (особливо у фортепіано та клавесина). Додали невеличку партію труб для більш повного звуку в нижньому діапазоні у вступі. На цьому все. Файл сконвертували в midi.
День X (восьме лютого).
Збір у Ольги дома. Збирається практично весь колектив (крім Данила, по дурості ми вирішили, що все одно не встигнемо все записати). Знайомий Павло відвозить нас на машині через чисельні тянучки на Петропавлівську Борщагівку. Великий недолік - студія знаходиться за межами Києва, тому добиратися туди проблематично. Запізнилися практично на годину.
Приїхали, швидко познайомилися. Створюємо новий проект. Папка Mirratal гордо зайняла своє місце на комп'ютері поруч з Mad Heads XL, Русланою та десятками інших достойних колективів. Файл з midi скинули в новий проект. Швидко накинули якесь звучання синтезованих інструментів.
Сергій чіпляє залізо на ударну установку. Думаю, ми виглядали переляканими тихонями, яких могли вигнати зі студії в любий момент зі словами "ви чо, пацани, афігєлі? Ідітє учіцца іграть!". Головним моїм страхом (та і решти музикантів), певно, було те, що нам знову не вдасться записати ударну установку. Коли ми робили свій перший запис, ми записували електронну ударку, оскільки Сергію не вистачило досвіду гри, а звуку не вистачало "студійної якості".
Ми настроювали себе на те, що на цей раз запишемо лише живу ударну установку.
Отож, Сергій за нею. П'ять-десять хвилин настройки апаратури.
Метроном настроєний, навушники вдягнуті. Звучать перші чотири оркестрові репетиції акордів. Удар тарілок...
Кінець інструментальної інтродукції, звучить фортепіано соло. Я тихо запитую "зупиняємо?", готовий почути "нє, хлопці, це капєц, шли б ви звідси". Звукорежисер подає сигнал продовжувати.
Наступна збивка, продовження...
Мене починає тіпати. Виникає відчуття, що грає не так Сергій, як я, кожна нота для мене надзвичайно складна фізично. Кожну мить виникає відчуття "ще цей такт би рівно... а тепер наступний... а тепер ця складна збивка...".
Глокеншпіль. Тиша.
Попереду саме страшне, що виходило у Сергія далеко не завжди. Практично до останнього часу ця чи не найскладніша збивка у всьому творі виходила рідко, лише на останніх двох репетиціях вона стала звучати, як потрібно.
Вона проходить без найменших проблем.
Далі вже solo і outro.
Кінець. Разом зі струнними звучать два томи.
Звукорежисер мовчить, фрази "це нікуди не годиться, пишемо електронну ударку" не звучить.
Він просто говорить: "ще один дубль". Я думаю: "Ну все, приїхали. Ми тут надовго".
Другий дубль проходить в тій же напрузі.
Коли партія записана вдруге, він каже: "все, готово". Виникає думка: "Як??? Все???".
Дещо було в підкориговано, але партія залишилася такою ж, як і була, без будь-яких копіювань та переписувань окремих тактів.
Головне для мене було те, що запис ударної партії не перетворився в потактовий запис, або запис методом "копі-паст" (чим ми дуже сильно грішили в першому записі EP "Шлях" (2011), де нерідко в басі звучав лише один-два такти, які дублювалися чи не на весь твір).
Далі записувався Ігор (він же басист та вокаліст).
Записували великими епізодами, вступ, перший та другий куплет і приспів записували практично з першого разу. Заминка була на епізоді після глокеншпіля, де партія була дещо видозмінена для більшої ефектності, але все одно, записалися практично одразу. Тепер подивіться на фотографію зверху повідомлення. Ось десь з таким лицем і писав вступ Ігор. Це я сказав до того, щоб ви завжди пам'ятали, що коли ви чуєте епічний вступ пісні, бас-гітарист корчив "fuck yeah face":)
Після цього виникла заминка - ми ніяк не могли розрахувати, що все буде так швидко готово!!! Власне, тому ми й не брали гітариста з собою. Більше того, слова англомовного варіанту ще не існувало в природі. Тому, замість того, щоб записатися за один день, нам прийшлося їхати назад, і вже повернутися через два дні.
День X+1 (9 лютого).
День був показовий тим, що Оля працювала над словами. Складнощі викликало зробити непоганий переклад з українського оригіналу на англійську мову, а потім покласти його на музику. В прагненні мінімально відходити від першоджерела, зберігши ідею - виникають значні складнощі. Фактично, текст був закінчений лише об 11 ночі, і в Ігора була непроста задача - виконати його вже наступного дня.
День X+2 (10 лютого).
16.00. Збір на метро Житомирська. Замовляємо таксі. На цей раз ми не запізнилися і приїхали рівно на 17.00.
Розпочинаємо з гітар. Писали гітару Дані, яка на той час мала тріснутий гриф. Ще раз впевнився, що головне не інструмент, а те, як на ньому грати і хто звукорежисер;)
Гітарні "рифи" в дублюванні були записані дуже швидко. Більше складнощів викликало записати чисто всі сольні звучання. Чи не найбільша проблема полягає у тому, що на час написання цієї пісні, Сергій був не наймастернішим у написанні зручної, з точки зору гітариста, партії (зрештою, не наймайстерніший і зараз;). Тому над цим прийшлося ретельно попрацювати Данилу. Запис окремих епізодів зайняв до 10-15 дублів, в цілому це зайняло близько двох годин часу. В мене залишилося відчуття, що там буде чути якийсь бруд. Надіюся, це лише нічим не виправданий страх. Зрештою, самі почуєте;)
В кінці записали вступний слайд і якийсь дивний прийом перед вступом гітари в першому приспіві.
Далі була невелика перерва (запис був не найлегшим, до кінця величезна кількість сольного гітарного матеріалу стала просто заплутувати увагу і випробовувати терпіння).
Далі був вокал. Сказати можу лише одне - Ігор молодець.
З технічної точки зору, в куплетах було записано по 4 дублі (не знаю, скільки з них було використано в кінці, ще послухаємо). В приспівах було записано по три плюс протягом всього твору - по дві доріжки бек-вокалу (записаний також Ігорем).
Одразу повинен сказати, що все було записано чистенько, і мелодайном (як в "Шляху") чаклувати багато навряд чи прийшлося (зрештою, це залишиться поза увагою музикантів повністю на совісті звукорежисера).
Після цього ми послухали різну музику, просто поговорили, і радісні роз'їхалися по домам.
Завершення.
Отож, не знаю, наскільки ця інформація була цінною, просто захотілося залишити свої враження про три дні, сповнені хорошими емоціями та приємними спогадами.
На час написання даних строчок я ще не чув зведеної версії пісні, так як її ще просто не існує.
З висновків - я був приємно вражений ростом музикантів, і розумію, що дещо дивне рішення "спершу зробити вдалий запис, підготувати матеріал та вирости як музиканти" було доволі влучним, і ми націлені тільки рухатися вперед.
Немає коментарів:
Дописати коментар